Читать книгу Іскра радості: ілюстрований майстер-клас з організації простору та прибирання - Мари Кондо - Страница 6

Розділ 2. Як сповнити дім радості

Уявіть свій ідеальний стиль життя за допомоги однієї світлини

«Спершу позбудьтеся зайвого». Певна, ви вже зрозуміли, що це одне з головних правил методу КонМарі. Не позбавившись зайвого, не розкладайте все по поличках. Зосередьтеся на пошуку непотрібних речей.

Ті, хто вже розпочав марафон із прибирання, знають, що починати можна неохоче. Та коли ви втягнетеся в процес, позбавлятися речей стане цікаво. А вже це тривожний дзвіночок. Не варто перетворюватися на робота-утилізатора лише тому, що це весело. Сам процес викидання ніколи не принесе вам радості.

Позбутися речей не є нашою метою. Значно важливіше знайти речі, які вас тішать. Сумніваюся, що, викинувши все, ви будете радіти життю в порожньому будинку. Наша мета – створити середовище, де нас оточуватимуть улюблені речі.

Важливо почати з визначення того, як ви уявляєте собі ідеальний спосіб життя. У мене до вас прохання: будь ласка, не стримуйте себе. Ваше ідеальне уявлення не буде закарбоване на віки і не стане обов’язком. Дозвольте собі найхимерніші фантазії. Хочете жити, як принцеса, серед сніжно-білих меблів? Мрієте про розкішні й дорогі апартаменти з гарними картинами на стінах? Чи, може, фантазуєте про кімнату, де буде так багато рослин, що здаватиметься, наче ви оселились у самій гущавині лісу?

Я розумію, декому важко уявити своє ідеальне помешкання. Тому пропоную знайти зображення, що втілюватиме всі ваші мрії. Звісно, можна пофантазувати про це подумки, та якщо є бодай одне фото, дивлячись на яке, ви кажете собі: «Отут я жила би залюбки», – то ваше ставлення до прибирання може цілком змінитися.

Шукати таку світлину потрібно швидко й уважно. Варто подумати: «Зрештою я неодмінно натраплю на таке фото, треба просто почекати», – і цього вже ніколи не станеться. Розкладіть перед собою журнали про дизайн інтер’єрів і зразу їх продивіться. Авжеж, цікавіше продивлятися щодня інший журнал, але так ви ризикуєте ніколи не визначитися зі своїм ідеалом. Ваша думка щоразу змінюватиметься, тому вам буде важко обрати свій ідеальний стиль життя.

Усі інтер’єри в журналах здаватимуться неймовірними. Сьогодні вам сподобається інтер’єр у японському стилі, а завтра – в стилі лофт. Значно легше зрозуміти, що вас приваблює, побачивши перед собою всі варіанти. Наприклад, ви можете помітити, що вас приваблюють кімнати з білими стінами, без певного стилю, зате з великою кількістю рослин.

Купіть журнали в крамниці або пошукайте зображення в Інтернеті. Побачите щось те, що вам імпонує, – збережіть або витніть і тримайте на видноті.

Упевнено залишайте вдома речі з «сірої зони»

Експерти з прибирання завжди радять відкладати речі, щодо яких ви не певні, в окрему коробку. Якщо впродовж трьох місяців до них не доторкнулися, час попрощатися. Проте за методом КонМарі робиться навпаки – інші підходи за два з половиною роки моїх намагань не допомогли.

Коли я вперше натрапила на підхід експертів, він здався мені логічним і простим, до того ж чудовим приводом позбутися речей. Тоді я надто захопилася прибиранням, і варто було відчути, що викидається забагато речей, як логіка цього методу одразу ж приглушувала почуття провини. Можливо, тому я хапалася за цей метод упродовж двох із половиною років, що для мене було неабияким випробовуванням.

Першим кроком належало покласти всі речі, які потрапили в «сіру зону» (тобто все, що не викликало в мене запалу), до паперового пакета в правому кутку шафи. На кожній речі треба було зазначити дату «судного дня», але я цього не зробила, бо мала не так уже й багато речей. За наступні три місяці я не використала нічого з того пакета. Теоретично все, що туди потрапило, врятувалося від неминучого викидання. Я мала би радіти, але щоразу, як відкривалися дверцята шафи, мене мучили докори сумління. Одяг я мала розвісити за довжиною з правого боку на лівий, що мало надихати, проте, щойно я бачила пакет, серце краялося. Спроба посунути пакет ліворуч нічого не змінила.

Я спробувала «врятувати» бамбуковий ніж для паперу, подарований мені в якості сувеніра. Він був непотрібний, але я терпляче відкривала ним листи. Потім витягла папір з мультяшками для нотаток, який купила випадково (хоча в мене була купа таких склейок з мультяшками) і зробила лише кілька записів. Усе це я робила з думкою: «Невдовзі судний день», – і нетерпляче очікувала кінця трьох місяців. А коли цей день настав, картала себе за те, що не користувалася цими речами. Урешті-решт, я почувалася втричі більш винною, ніж три місяці тому.

Востаннє поклавши речі в пакет, я забула про них на півроку.

Пройшовши через це, я хотіла би дати собі, тогочасній, пораду:

– Якщо тобі важко щось викинути, просто залиш це і не картай себе. Не варто відкладати речі в окремий пакет. Замість чекати наступні три місяці, краще згадати попередні три і вирішити все просто зараз.

Погляньте на це з точки зору речей у пакеті. Насправді ви просто кажете їм: «Знаєте, ви у мене не викликаєте особливого захвату. Сумніваюся, що коли-небудь буду вас використовувати, але полежіть тут іще три місяці». Від них відмовились, ізолювали, ще й принизили тримісячним очікуванням свого вироку: «Ви не викликаєте в мене ніяких почуттів». А потім ви однак їх викинете. Це ж справжні тортури.

У моїй системі вважається злочином тримати речі під арештом, щоби довести їхню непотрібність і згодом викинути. Відклавши їх, ви зосереджуєтеся на речах, які не приносять вам радості. Є лише два варіанти: позбутися або залишити. І якщо вирішили залишити, то подбайте про них.

Вирішивши залишити щось із «сірої зони», варто берегти цю річ як коштовність, а не збайдужіло призначати тримісячне відтермінування. Тільки так можна уникнути почуття провини і невизначеності. Покладіть цю річ на видноті, щоби не забути про її існування. Навіть у тому випадку, якщо ви вирішили попрощатися з нею на літо, поставтеся до неї з удячністю, наче до улюбленої. Усвідомивши, що ця річ більше не тішить вас і виконала свою місію, подякуйте їй за все і позбудьтеся.

Дозвольте, я ще раз наголошу. Замість ховати речі з «сірої зони», зберігайте їх удома відкрито. Дбайте про них так, як ви дбаєте про речі, які приносять вам радість.

Дім, сповнений радощів, – це ваш власний художній музей

Присвятивши більшу частину життя розгляданню різних дрібниць, включно з усіма в будинках моїх клієнтів, я виявила деякі спільні риси, що приваблюють нас у речах: істинна краса самого предмета (вроджена привабливість), частка вкладеної в нього любові (набута привабливість) і накопичена ним історія чи вагомість (емпірична цінність).

Окрім прибирання, мене мало що цікавить, але я дуже люблю проводити час у художніх музеях. Мені подобається розглядати картини та світлини, а поготів – предмети щоденного побуту, як-от посуд, чайники та кавники. Я переконана: оскільки їх цінувала велика кількість людей, вартість і вага цих витворів мистецтва неодмінно зростає – на противагу реальній цінності. Трапляються в музеях доволі звичайні речі, які страшенно мене ваблять. Здебільшого я пояснюю привабливість цих речей тим, що колишні власники дуже цінували їх.

У будинках своїх клієнтів я також натрапляю на дещо цікаве. Наприклад, Н. живе у вишуканому будинку, де мешкали чотири покоління її родини і зберігається багато посуду. Шафа в їдальні та кухонні полиці переповнені посудом, а ще чимало всього запаковано в коробки у комірчині. Коли ми дістали з полиць і поскладали весь посуд на підлозі, він обійняв майже 16 м² площі. Н. уже досягла чималих успіхів у прибиранні і майже закінчила наводити лад у категорії комоно. Довгий час у домі чулося тільки бряжчання посуду, коли Н. його брала і клала на місце, та її бурмотіння: «Ця тарілка викликає радість. А ця чашка – ні».

Зазвичай під час таких сортувань я не роздивляюся речі своїх клієнтів, а міркую над тим, як краще впорядкувати простір для їх зберігання. Та раптом мою увагу привернула одна маленька тарілка у кутку «радості».

– Здається, ця тарілка особливо важлива для тебе?

Н. здивовано поглянула на мене:

– Та наче ні. Якщо чесно, я навіть забула про неї. Мені вона не дуже подобається, але щось у ній мене зачіпає.

Непоказна, простенька сіра тарілка без візерунка дійсно виглядала недоречно серед іншого обраного посуду, більшість якого була оздоблена барвистими малюнками.

Після уроку Н. надіслала мені мейл і повідомила, що запитала про тарілку у матері. Виявилося, що дідусь самотужки зробив тарілку для своєї дружини, бабусі Н., яка зберігала її до кінця своїх днів. «Так дивно, – написала Н., – попри те що я ніколи не чула цієї історії, тарілка викликала в мене радість». Потім вона розповіла ще кілька історій, пов’язаних із цією тарілкою. Наступного разу, коли я прийшла до неї додому, тарілка стояла біля буддійського вівтаря. Н. поклала туди кілька цукерок, і тепло, що променіло звідти, справило на мене величезне враження.

Я переконана, що речі, які хтось любить і цінує, набувають особливої вишуканості та характеру. Оточуючи себе лише тими речами, які приносять радість, і дбаючи про них із любов’ю, ми перетворюємо наш дім на місце, сповнене коштовних артефактів, наче особистий художній музей.

Додайте кольору в своє життя

«Я закінчила прибирання, і тепер мій дім чистий і гарний! Проте чомусь мені не здається, що дійсно все закінчено». У людей, котрі відчувають щось подібне, є спільна риса: їхнім оселям бракує кольору.

Коли фаза зменшення кількості речей позаду, час додати вашому життю радості. Зазвичай це можна зробити, оздобивши будинок улюбленими речами, які раніше майже не використовувалися.

Однак людям, не дуже обізнаним із тим, як обирати речі, що викликають радість, треба вдатися до пошуків. Здебільшого їм бракує в житті саме кольору. Ідеальний вихід – купити нові фіранки чи барвисте покривало або повісити картину, що тішить око, та, на жаль, не кожен здатен одразу зробити щось подібне.

Найпростіше в такому випадку – використати зрізані квіти чи рослинність у вазонах. Навчаючись у старших класах, я додавала в кімнату барв за допомоги квітів, чи то пак – однієї-єдиної гербери, яка коштувала близько ста єн (не більше долара).

Я ніяк не могла збагнути, чому колір для мене настільки важливий, поки одного дня не зрозуміла: справа у ставленні моєї мами до їжі. Наш стіл завжди виглядав яскраво, бо мама готувала дуже багато різних страв. Якщо був надмір харчів якогось одного кольору, наприклад, тушкована курятина з лопухом, смажена свинина з грибами, місо-суп із баклажанами та охолоджене тофу з підливою із водоростей, вона казала, оглянувши стіл: «Забагато брунатного, бракує кольорів». І приносила з кухні нарізані скибочками помідори. Від цього доповнення стіл ставав більш яскравішим, а вечеря – приємнішою. Те саме відбувається з нашими будинками. Якщо кімната видається порожньою, змінити її на краще здатна всього одна квітка.

Якось я завітала до одного будинку знаменитості, щоби провести урок для телепрограми. То були двоповерхові апартаменти, з робочим простором над житловою зоною. Кабінет виглядав відносно чистим і охайним, на підлозі стояла лише одна картонна коробка з документами. Швидко все продивившись, ми зійшли сходами до спальні й зіткнулися з разюче іншим світом.

Перше, на що я звернула увагу, – шість ігрових автоматів для пінболу, виставлених уздовж стіни на горішній полиці книжкової шафи. Панелі були заставлені мультгероями, які постійно блимали, через що вся кімната сповнювалася гулу.

Я зустрічала любителів дартсу та маджонгу, проте ніколи не бачила кімнат із робочими гральними автоматами. Як з’ясувалося потім, ще пара неробочих стояли в шафі.

– Це моя найбільша радість! – упевнено посміхнулася вона.

«Для неї гральні автомати – те саме, що для мене квіти, навіть більше!» – подумала я. Закінчивши прибирання, ми розставили мерехтливі автомати по всій кімнаті, яка для господині стала раєм.

Краще наповнити свій дім речами, які ви любите, ніж залишити його порожнім і безрадісним. По завершенні марафону з прибирання будинки моїх клієнтів часто видаються порожніми, але це швидко змінюється. За рік там уже оселяється радість. Господарі ставлять на видноті речі, які їх тішать, з’являються фіранки та покривала улюбленого кольору. Якщо ви думаєте, що навести лад означає позбутися зайвого, ви помиляєтеся. Завжди пам’ятайте, що найважливіше – знайти та залишити речі, які ви дійсно любите, аби вони гордо прикрашали собою ваш будинок і привносили радість у ваше життя.

Як отримати максимум користі від «непотрібних речей», які дарують вам почуття радості

– Не певна, що з неї буде хоч якась користь. Проте, поглянувши на неї, відчуваю себе щасливою просто тому, що ця річ у мене є! – так зазвичай кажуть мої клієнти, взявши до рук річ, яка, здавалося б, не має певного призначення, як-от шматок тканини чи поламана брошка.

Якщо річ дійсно тішить вас, сміливо залишайте її і нікого не слухайте. Навіть якщо вона лежатиме в коробці, ви все одно залюбки витягатимете її звідти, щоби помилуватися. Але якщо ви вже вирішили її залишити, чому б не використати її максимально? Речі, які іншим здаються непотребом, але вам дорогі – саме ці речі варто тримати на видноті.

Існують чотири способи використання таких речей у декорі: розставити їх (фігурки, м’які іграшки), повісити (ланцюжки для ключів, резинки для волосся тощо), приклеїти або причепити (листівки, обгортки тощо), використати в якості обгортки чи обкладинки (будь-які гнучкі матеріали: шматки тканини, рушники…).

Розпочнімо з першої категорії: речі, які можна розставити (це стосується не лише декоративних прикрас та статуеток, яким властиво таке розташування). Завалена речами полиця матиме не вельми охайний вигляд. Звісно, якщо вам більше до вподоби просто захарастити полиці – це ваш вибір, проте я пропоную «створювати композиції», викладаючи ці речі на таріль, тацю чи гарненьку скатертину або в кошик. Тут ідеться не лише про охайність, а й про чистоту. Також можна використати виставкову шафку, якщо вона у вас є.

А ще можна прилаштувати ці речі в місцях для зберігання інших речей. Наприклад, одна моя клієнтка причепила до великої бутоньєрки кришталеву жабку-брошку таким чином, що жаб’ячий писок ледве визирав із-поміж квітів, і поклала цю бутоньєрку в шухляду з білизною.

– Щоразу, коли висуваю шухляду, страшенно радію, побачивши цю її маленьку зелену мармизу, – розповідала вона, посміхаючись.

Що стосується другої категорії – речей, які можна підвісити, то ви можете доповнити ними стиль вашої шафи. Приміром, ланцюжком для ключів чи резинкою для волосся оздобити гачки на вішаках. Також можна взяти пакувальні стрічки від подарунків чи намисто, яке надокучило, і прикрасити настінні гачки, кінці карнизів та інші місця, де це доречно. Якщо річ задовга і неоковирна, просто вкоротіть її або відрегулюйте за довжиною.

Якщо вам бракує місця для всіх цих речей, спробуйте поєднати їх, зробивши якусь прикрасу. Одна моя клієнтка змайструвала штору з брелоків у вигляді улюбленого місцевого талісмана й розвісила цю гірлянду вздовж вітальні. Численні голови талісманів, що теліпалися в повітрі, мали доволі химерний вигляд, але господиня була переконана, що вони перетворили вхід до її дому на «райську браму».

Щодо третьої категорії речей, які можна клеїти та чіпляти, я пропоную прикрашати внутрішні стінки шафи постерами. Також можна використовувати тканину, папір і будь-що, втішне для вас. Це додає неповторності будь-якому простору для зберігання: кухонним шафкам, шафам для одягу, полицям шухляд.

Останнім часом помічаю, що багато моїх клієнтів роблять дошки візуалізації своїх бажань зі світлинами, які їх надихають, на кшталт вирізок із зображенням ідеальних будинків чи країн, де їм хотілось би побувати. Якщо вам це також цікаво, знайдіть трохи часу та створіть власну дошку бажань.

Остання категорія речей для декору оселі – це те, що можна використати в якості обгортки. Сюди входять будь-які м’які матеріали: відрізи тканин, рушники, екоторби, а також візерунчастий якісний одяг, який ви обожнюєте, але більше не носите. Такі речі згодяться для декору дротів із низькою напругою. Крім того, ними можна накривати побутове приладдя, тимчасово не уживане (наприклад, вентилятори взимку). Пухові ковдри в міжсезоння можна зберігати в згорнутому вигляді в екоторбах – вони нічим не гірші за вакуумні пакети.

Любителі шити можуть зробити чудові «сукняні обгортки». Розпустіть шви на одязі, підшийте краї і перев’яжіть візерунчастою тканиною інші речі. Це додасть оригінальної краси вашій оселі.

Завершивши прибирання, зауважте, що вас усюди оточують улюблені речі. Коли висуваєте шухляду чи відкриваєте шафу, коли дивитеся на дверцята чи на тильні поверхні полиць – ваше серце сповнюється теплих почуттів і все це цілком реально. Маючи різні улюблені, попри їхню безглуздість, дрібниці, дозвольте їм опинитися в центрі уваги. Адже колись ви принесли їх додому не просто так. Я переконана: кожна річ хоче бути корисною для свого господаря.

Отже, натрапивши під час прибирання на речі, що викликають радість, але здаються безглуздими, раджу, відкладайте їх у категорію «декор». Не варто щоразу зупинятися на цих речах і обмірковувати їхнє використання – так можна зашкодити процесу прибирання. А от коли будинок сяятиме радістю, чистотою та ладом, марафон із прибирання буде позаду, натхнення і креативність згенерують купу ідей для декорування.

Створіть власне місце сили

Одна моя клієнтка, прибираючи в невеличкій комірчині, перетворила її на власний простір: поставила туди маленьку зручну канапу, якою раніше не користувалася, зробила низеньку книжкову шафу, відпилявши частину старої етажерки, замінила шпалери улюбленою тканиною та, використовуючи новорічні вогники, змайструвала канделябр. Усе робила сама, і за три місяці у неї з’явився власний затишний закуток. А коли до неї в гості приходили її онуки, вони надовго зникали у тій комірчині.

– Я почуваюся щасливою, коли читаю тут книжки чи слухаю музику, – розповідала вона.

Неодмінно виділіть в оселі власний куточок, особистий простір, де будуть лише улюблені речі. Якщо цілого приміщення для цього немає, використайте гардеробну. Робочий стіл також може слугувати особистим простором. Для матері-домогосподарки, що багато часу проводить у кухні, це може стати «куточком радості». Наприклад, одна моя клієнтка повісила там дошку зі світлинами своїх дітей, їхніми відбитками рук і подарунками на День матері.

– Я отримую значно більше насолоди від готування, ніж раніше, – ділилася вона враженням.

Залежно від місця та розміру вашого особистого простору, наслідки його створення для покращення настрою просто неймовірні. Сховатись у власному «куточок радості» – це як сунути руки в теплі кишені морозного зимового дня.

Одна моя клієнтка обожнювала грибні мотиви у побуті. У неї були яскраві поштові листівки з грибами, фігурки грибів, ланцюжок для ключів, на якому дзеленчали дрібні грибочки, вушний пінцет із руків’ям у формі гриба і гумки-грибочки.

– Розумієте, у них така вишукана форма. Опуклий капелюшок, струнка ніжка. А ще вони такі сором’язливі – ростуть лише в затінку величних дерев, – сяючи від захвату, вона описувала вона всі їхні принади.

Приємно було дивитися, скільки радості це їй приносить. На жаль, її колекція зберігалася бозна-де: листівки з грибами лежали в прозорих обгортках, статуетки у футлярах були запхані у велику металеву бляшанку від печива.

На моє питання, як часто вона відкриває бляшанку, щоби помилуватися цими речами, відповідь була: «Раз на місяць». Тобто, навіть якщо споглядання забирає дві години, на рік виходить доба радості. За таких умов її дорогоцінні гриби «запліснявіють». Отже, настав час створити «власний простір» і використати улюблені речі в декорі задля власної втіхи.

Ця клієнтка організувала «грибний» простір у гардеробній. Наклеїла листівки з грибами на стінки пластикових контейнерів для зберігання одягу, обгорнула запасний комплект постільної білизни великим шматком тканини з грибним малюнком, оздобила грибними ланцюжками для ключів гачки своїх вішаків і розмістила на полиці в кошику композицію зі своїх статуеток-грибочків.

Уявіть собі, як воно – приходити після важкого робочого дня додому у власне місце сили. Якщо, зменшивши кількість своїх речей, ви не відчуваєте вдома радості, спробуйте зібрати улюблені речі докупи і створити власний особливий простір. Це значно збільшить задоволення від перебування у вашій оселі.