Читать книгу Дивовижні пригоди звичайних речей - Марина и Сергей Дяченко - Страница 2

Один поїзд вірив, що він черв'як.

Тому він боявся птахів. Як побачить птаха – одразу тікає й ховається в тунель. І сидить там, поки птах не полетить. Пасажирам це недуже подобалося: їм хотілося їхати, а не сидіти в тунелі до темряви.

Поїзд був великий і дуже сильний. І їздив швидко. Якби не ховався весь час у тунелі – став би чемпіоном з перевезення пасажирів. Його й повчали, й соромили, і дзеркало йому підсовували – він усе одно думав, що він черв'як. І з цим як боротися, ніхто не знав.

Поки один хлопчик не придумав. Він сказав: зробіть опудало, і нехай воно буде в поїзда замість машиніста.

Відтоді поїзд заспокоївся й більше не ховався від птахів. Бо птахи знають: з опудалом краще не жартувати.