Читать книгу Де зерно, там і полова - Марко Кропивницький - Страница 5

Самрось Жлудь і Роман зупиняються на бабинці.

Самрось. Ну, скажи, пожалуста, га? Прогавив кума Онопрія Митрохвановича в церкві та й не похристосувався з ними!.. Пока люде запричастяться – сьогодні спаселників сила! – збігаю та похристосуюся. (Іде до крамниці).

Роман. Коли б же ти там не бавився!

Самрось. Отак! Маненький я, чи що?

Роман. Батько скоро запричастяться…

Самрось. Та що?

Роман. Додому їхатимем.

Самрось. Думаєш, що нап’юся? Здається, я ще не дурень на світі? (Пішов у крамницю).

Роман (сам). Бачив, що й Хведоска вкупі з дівчатами вийшла з церкви, – куди ж вона поділася? (Огляда навкруги). Невже пішла додому? Цебто й сьогодні не доведеться зустрітися? Мало не щонеділі бачу її в церкві, а ще ні разу не спобіг її так, щоб перестріти, та поздоровкатись, та хоч би словце промовити. І вона ніби нарочито обминає мене, все осторонь обходе… Незвичайно так ні з сього ні з того галопом піти назустріч, перепинити… Та вже ж або сьогодні, або завтра – приїду прямо до її батька, вигадаю яке-небудь діло… (Іде до баркана).