Читать книгу Плетиво (Збірка віршів) - Марія Микицей - Страница 3

Зима іде котячою ходою,

Блакитноока, сильна, біла, хижа.

І ти неначе сам, ніхто не вижив,

Нема для кого поспішати з дому.

Здається, світ великий і ворожий,

І ти один, і вітер за шибками.

І всіх поперетворено на камінь.

Іде зима, співає і ворожить.

Дзвенить світами крига, крига, крига…

І так допоки трохи не оклигав…

І так допоки трохи не оклигав

Як не оглухнеш від замерзлих звуків

Що навіть товсті шиби не рятують

Що невідомо чи колись ще стануть

Стіною водоспаду поміж скель

І брамою з мечів непереможних

Яку відчинить тільки слово

принесене на крилах птаха

Останнього з-поміж птахів

Перед світанком

Перед світанком

світ стає, мов плівка,

прозора і тонка, легка, зникома…

Отут, де крапка, мала б бути кома,

за кригою – води тоненька цівка.

Розсипана отрута порошком, а