Читать книгу Визначні роки. Від 20 до 30. Вмикай на повну та досягай максимуму - Мэг Джей - Страница 3

До уваги всіх міленіалів

Книжка «Визначні роки» призначена для тих, кому за двадцять. Утім, її назва потребує пояснень. Скажімо, батьки вважають, що ця книжка для них. Колеги гадають, що я написала її для психотерапевтів і викладачів. Коли ж двадцятирічні юнаки та дівчата запитують: «Для кого ця книжка?» – вони щиро радіють, почувши у відповідь: «Для вас!»

Багатьох вражає те, що замість розмови про тих, кому за двадцять, я віддаю перевагу безпосередньому діалогу з ними. Годі вже всіх цих дорослих, які без кінця-краю обговорюють молодь. Двадцятирічні й тридцятирічні вже досить зрілі особистості, щоб самостійно брати участь в обговоренні власного життя. Можливо, під впливом нашого ставлення до поп-культури ми вважаємо двадцятирічну молодь занадто норовливою, нетямущою, ледачою або негодящою, аби брати участь у таких розмовах, – але це зовсім не так. У своїй приватній практиці, а також під час лекцій у коледжі та роботи в аспірантурі я маю справу саме з такою молоддю, яка відчуває гостру потребу щиро й посутньо обговорити своє життя. У книжці «Визначні роки» я використовую свій досвід наукових досліджень і клінічної практики, аби розвінчати міфи про вік від двадцяти до тридцяти років: буцім тридцять – це нові двадцять, буцім ми не можемо вибирати свою родину, буцім зробити щось у пізнішому віці означає зробити це краще. Але найбільш поширений міф – це переконання, що юнакам і дівчатам, яким минуло двадцять, бракує тямущості, щоб цікавитись інформацією, здатною змінити життя.

Міленіали XXI сторіччя не схожі на бебі-бумерів, які зовсім юними створювали сім’ї й торували кар’єрний шлях. У міленіалів нема постійної роботи, а увечері вдома їх зустрічають не турботливі родичі, а непевні сусіди по кімнаті. Міленіали відрізняються і від покоління Х, яке зазвичай зволікало із кар’єрою і сім’єю. Від кузенів і колег із покоління Х вони довідуються про зворотний бік перенесення важливих життєвих етапів до тридцяти – сорока років. Міленіали бачать, якого стресу зазнають багато представників покоління Х, і прагнуть альтернативи.

Маятник хитнувся від «Я зарано посерйознішав» до «Я запізно почав», і міленіали намагаються дати цьому раду. Однак великі очікування, на яких виховувалося це покоління, наразилися на економічну кризу, через яку жодної «ради» дати не вдалося. Проте міленіали не взялись оплакувати недолю, що випала їм через стан економіки та дії батьків. Міленіали просто чекають, коли хтось їх запитає: «Що ви ладні з усім цим робити?»

Книжка «Визначні роки» побачила світ у квітні 2012 року; вона адресувалася чималій і вдячній аудиторії міленіалів, яким минуло двадцять. Я отримала багато зворушливих відгуків від батьків на кшталт: «Єдиний подарунок, який я хотіла б отримати до Дня матері цьогоріч, – це щоб мій двадцятирічний син прочитав вашу книжку». Ті, кому переступило за тридцять, пишуть: «Шкода, що цієї книжки не було, коли мені виповнилося двадцять». Але найчисленніші та найбільш емоційні відгуки я отримую від цієї молоді поштою, в постах у Facebook та Twitter – усі ці відгуки про те, як цінно, коли хтось звертається до них безпосередньо. Утім, залишається питання: чому ж раніше ніхто цього не робив?

Можливо, у цьому винна сучасна культура, якій властиве зверхнє і зневажливе ставлення до молоді; вона трактує її радше як нащадків бебі-бумерів, а не як нове покоління. А може, причина ще й у тому, що я бачу в цій молоді те, чого не бачать інші.

Мій перший пацієнт віком за двадцять років звернувся до мене як до психотерапевта 1999 року, і відтоді впродовж десяти років я день у день вислуховувала міленіалів за зачиненими дверима. Міленіали прагнуть наживо вилити комусь душу, при цьому їхні тексти в блогах, у Facebook та Twitter набагато стриманіші. Саме тому я знаю про міленіалів більше за інших, і знаю навіть те, чого вони самі про себе не знають.

Може, це й нелогічно, але міленіали відчувають полегшення і навіть натхнення, коли з ними наважуються обговорити ті реальні риси й проблеми, про які вони бояться спілкуватись. Я переконана, що клієнти й читачі не бояться складних питань; вони радше бояться, що їх ніхто ні про що й не спитає. Коли молодь чує те, що я їй кажу, найпоширеніша реакція не «Не можу повірити, що ви це говорите», а «Чому мені раніше ніхто про це не сказав?»

Що ж, мій новий читачу, почнімо.

Вік від двадцяти до тридцяти років – украй важливий. 80 % доленосних подій відбуваються в житті людини до 35 років. Дві третини зростання рівня зарплатні припадає на перші десять років кар’єри. До тридцяти років понад половина людей одружується, зустрічається або живе разом із майбутніми чоловіком чи дружиною. Характер найістотніше змінюється від двадцяти до тридцяти років – не до і не після цього періоду. До тридцяти років мозок людини завершує свій розвиток. Репродуктивна функція жінки сягає піка до 28 років.

Отже, ця книжка для молоді з покоління міленіалів, а також для батьків, наставників, учителів і усіх зацікавлених у цій темі.