Читать книгу За двома зайцями. Вибране - Михайло Старицький - Страница 45

Ті ж і Степан.

Степан (до Секлити). Поздоровляю вас із святими вашими іменинами! Дай боже всякого щастя, і благополучія, і многая літа! (Цілує руку.)

Секлита. Спасибі, що не забув!

Степан. Де вже нам забувать!

Секлита. І-і, тепер такий світ настав! (Одійшла.)

Степан (поклонився всім і тихо до Галі). Здрастуйте, Ганно Івановно!

Галя. Здрастуйте! (Подає руку.)

Степан (зиркнувши на Голохвостого). Чого цей ланець тут?

Галя. То, Степане, горе моє!

Степан. Як? Що таке?

Галя. Та, либонь, свата мене, а мені хоч у воду!

Степан. А мати що?

Галя. То ж моє нещастя, що мати за його: багатий…

Степан. Який він багатий? Шарлатан! Його оце Йоська-жид мав у тюрму посадити.

Галя (радісно). О, невже? А він тут ману пуска.

Степан. Та я зараз так його огрію, що очманілим вискочить!

Галя. Бога ради: не чіпайте тут! Не знаєте матері? Вона так і не повірить, ще вас вижене з хати!