Читать книгу За двома зайцями. Вибране - Михайло Старицький - Страница 46

Ті ж і Меронія.

Меронія (вся в чорнім, зап’ята в хустку по-чернечому). Поздоровляю вас з іменинами, з янголом. (Глянувши кругом.) Ой як у вас весело! Ой спокуса моя! (Щось шепче.)

Голохвостий (до Марти). А ето хто? Черниця?

Марта. Та то вона зверху тільки!

Голохвостий. Значить, бонджур, калісон, мерсі!

Устя. А це по-якому?

Секлита (встає). Сідайте ж, сідайте! Дорогим гостем будете!

Меронія. Ой боюсь гріха!

Голохвостий. Гріх у міх, спасеніє в торбу!

Меронія. Ой тут ще скуситель! Пригрішеніє моє!

Секлита (підносить чарку). Випийте, кумцю, гріха збудетесь.

Меронія (бере чарку). Ой лишенько! Ой гріх мій! Що ж то буде, як довідаються печерські про це гріховне зборище?

Секлита. Хто там довідається? Свої! Пийте ж, не шепотіть так довго над чаркою, бо чарку нетерплячка бере: хоче в другі руки!

Устя. Та пий у мою голову.

Меронія. Ой не видержу! Куми скушають, як ті чорти! Простибі й спасибі! (П’є.)

Голохвостий (схоплюється).

(Обніма і крутить її.)

Меронія. Ой, ой! Отиді, сатано!

Головохвостий цілує її.

Ой пропала я! Аки геєна огненна… Хоч і на Печерськ не вертайсь! (Обтира губи.)

Міщанки. Ха-ха-ха! Ну, й не шибеник оцей панич?!

Другі. Як вогонь! А гарний!

Марта (до Секлити). Та скажіть-бо, хто це?

Секлита (одводить Марту і таємно). Я сьогодні два празника справляю: іменини й заручини! Отой красень, Голохвостий, жених моєї Галі. Капосна дівка зловила такого жениха, що мій покійний Лимар проти його як свиня проти коня.

Марта. Гарний, гарний!

Секлита. І багатий… Тільки, серце кумо, не кажіть нікому, бо, може, ще з того сватання весілля не буде. (Цілується і одходить до гостей.)

Марта (кличе Устю набік). Чи ти знаєш новину? Оцей гарний панич сьогодні заручився з Галею. Тільки нікому, нікому не кажи, борони боже! Такий приказ! (Одходить між гурт.)

Устя. Побий мене святий хрест, як скажу!

Меронія (наближається). Про що це вона вам шептала?

Устя (тихо). Оцей панич сьогодні заручився з Галею, тільки нікому не кажи, щоб ніхто не знав, чуєш?

Меронія. Ой гріх! Та мовчатиму, мовчатиму… Заціп мені язик, святий Мовчало!

Одходять і починають шептать одна одній на вухо, ті дивуються, здвигують плечима.

Степан (почувши, про що шепочуть). Ніт, так і тут! Видержать більше несила… Того й дивись, що з кулаками кинусь, краще піти! (Вголос до Секлити.) Прощайте, Секлито Пилиповно!

Секлита. Чого се ти? Куди?

Степан. Та там робота єсть…

Секлита. Та посидь ще: закуси, випий!

Степан. Спасибі, у вас і без мене багато: ми вже залишні будем!

Секлита. Як знаєш… (Одійшла.)

Степан (до себе). Ну, вже або виведу тебе на чисту воду, або голову провалю! (Хутко виходить.)