Читать книгу МАКУНІВ – НАРИС З ІСТОРІЇ РІДНОГО КРАЮ - Михайло Іванович Бервецький - Страница 3

Дух нашої давнини. Походження нації

Народи не виникають стихійно, не формуються випадково, під дією

сліпих обставин, Бог творить народ, як певну колективну особистість зі своїми

здібностями, характером та інтелектом. «Усі народи, які Ти створив, прийдуть

до Тебе і поклоняться Тобі» (Пс. 56:9).

Народи є благодатним поживним середовищем для зростання талантів.

Лише народ може оцінити належним чином і зберегти своїх геніїв. Лише в

національному лоні може вповні розквітнути обдарування митця, дослідника.

Формуючи народ, Господь дав йому все, чим він може явити свою

особливість серед інших народів. У цей своєрідний пакет Бог вклав яскраву

схильність до того чи іншого виду діяльності, певного роду відмінності, свій

для кожного утворення характер, силу для захисту та праці й мову як основу

культури. Якщо відсутні деякі з цих важливих параметрів, нація поступово

втрачає свою самобутність або розвивається в скаліченому, неповносправному

вигляді.

Нацією називаємо цілість населення, що його духовні прикмети скриті і

явні (як звичаї, мова) а також антропобіологічні риси становлять виразну

цілість упродовж часу (історії). Трипільські, еллінські і готські основи створили

і наситили обличчя, стержень нашої української нації, дали їй відрубність і

живлові традиції. Зате лише від Київської імперії, що зросла на цих

праукраїнських традиціях, почався блискучий період свідомої української раси.

Сам Київ виріс із трипільських селищ, із еллінського метрополісу, готського

данапарстадиру. На націю в цілому або лишень на її окремі групи мають вплив

домішки. Домішки, які мали вплив на українську націю, розрізняють на два

роди: домішки крові і домішки духовного стану. До перших належать: домішки

кочовиків, кельтів, римлян, трайківців, іранців, кавказців і норманців, до других

– жидів, римлян, поляків.

Національність приймаємо як форму, в якій найкраще, найлегше

улюблено можемо виявити зміст життя, наші ідеали і мрії, і тому вона для нас

повинна мати широкий, універсальний характер і ні в якому разі не повинна

стати синонімом політичних відносин. А ще національність потрібно розуміти

3

як кращу форму життя, як засіб до досягнення цієї мети, то в цьому останньому

моменті національність стає сама метою, ціллю, форма становиться змістом.