Читать книгу Казки добрих сусідів. Птаха щастя. Казахські народні казки - Народное творчество, Народное творчество (Фольклор), Олег Петрович Котельников - Страница 5

У давнину жив один купець. У нього був син. Якось одного разу зібрався купець їхати в місто на базар. Син попросив батька купити для нього золотий ніж. Батько пообіцяв виконати прохання сина. Приїхав купець у місто, знайшов найкращого майстра і замовив йому золотий ніж. Скоро ніж був готовий. Купець взяв його, а владнавши всі свої справи, поїхав додому. По дорозі на нього напали сорок розбійників. Вони вбили купця й забрали всі його речі. А коли почали ділити награбоване, виникла суперечка через ніж. Ніж всім сподобався, й ніхто не хотів поступитися. Довго вони сперечались і, нарешті, один з розбійників сказав:

– Чому ми будемо сперечатися через якийсь ніж, по ньому нас можуть знайти. Залишимо його в грудях убитого.

Усі з цим погодились. Увіткнули золотий ніж в груди убитого купця і розійшлись по домівках.

Сумна звістка дійшла до сина. Він відразу вирушив на пошуки батька і через деякий час знайшов його. Витяг ніж з грудей батька і поховав його.

Через два роки син купця став бідним і зайнявся землеробством. У цей час в аул приїхав намісник хана. Він колись був знайомий із купцем і вирішив провідати друга, запитати про його здоров’я. В аулі розповіли, що купця не стало два роки тому, син його живе дуже бідно, займається землеробством. Гість забажав побачити сина свого друга. Той тепло прийняв намісника, зарізав барана. Вони довго розмовляли. Вранці гість почав збиратися додому. Син купця згадав про золотий ніж і сказав гостю:

– У мене є золотий ніж. Я хочу його подарувати вам на пам’ять про батька.

І він дістав ніж. Гість уважно оглянув ніж і сказав:

– Дам тобі три поради: перша – ніколи не розповідай своїх таємниць дружині; друга – ніколи ні з ким не сперечайся; третя – нікому не показуй цього ножа.

Син купця пообіцяв пам’ятати ці поради і виконувати їх.

Гість поїхав. А син купця пішов на баштан подивитись, як ростуть кавуни. Він побачив багато кавунів. На кожному стеблі росло по два кавуни, що, за народними прикметами, вважалося дурним провіщенням. Щоб попередити біду, треба, за звичаєм, принести в жертву барана і його м’ясом пригостити сусідів.

Повернувся син купця додому, розповів про все дружині і зібрався на базар за бараном. Але жінка зупинила його:

– Не спіши на базар, встигнеш!..

Дружина давно була знайома з одним чоловіком. Вона таємно зустрічалася з ним. І про все розказала йому: і про кавуни, і про базар, і про барана.

– Коли чоловік з’явиться на базарі, – сказала вона, – ти запитай його, за чим він прийшов? І коли він розкаже про все, ти скажи йому: «Хіба у такого господаря можуть рости кавуни попарно?» Тоді він тобі відповість: якщо в нього виросли кавуни попарно, то ти віддаси йому свою дружину. А ти на це скажи: а якщо не попарно, то ти свою.

Після такої змови чоловік подався на базар. Там він зустрів сина купця і запитав його, навіщо він приїхав на базар?

– Хочу купити барана, – сказав син купця.

– Навіщо тобі баран?

– У мене виросли кавуни попарно, і я хочу принести в жертву барана і пригостити сусідів, – сказав син купця.

– Хіба в такого господаря можуть рости кавуни попарно? – ніби здивувався чоловік.

– Ходімо подивимось, – сказав син купця. – Якщо в мене кавуни вродили попарно, то ти віддаєш мені свою дружину. Якщо ні, то я тобі – свою.

Той погодився, і вони пішли на баштан. А коли прийшли, то побачили – на кожній стеблині росло тільки по одному кавуну. Й довелося сину купця віддати свою дружину. Вона, звичайно, була задоволена. Це вона, тим часом, зрізала по одному кавуну.

Ще гірше став жити син купця. Згадав він про друга свого батька і пішов до нього за порадою. Прийшов, розповів про всі вчинки дружини і про своє нещастя. Той порадив привести додому дружину силою і подати скаргу ханові.

– Хан пошле тебе до мене, а я придумаю, як зробити краще, – сказав він.

Так син купця й зробив: привів свою дружину в аул і подав скаргу ханові. Скарга потрапила до того намісника, котрий давав йому поради.

Намісник сказав:

– Я увіткну кілок, і хто перший добіжить до нього й висмикне, того й дружина.

А сину купця сказав, щоб він не поспішав, і коли його супротивник підбіжить до кілка, хай той обніме свою дружину.