Читать книгу Бумага Перо Стихи - Наталья Лигун - Страница 35

Я журбу так ретельно згортаю,

Відокремлюю біль від життя.

Та від жару спокуси палаю

До шаленого в ніч забуття.

Не зіб’юсь я від погляду болі,

Та не зникну в хворобі подій.

Я тримаю щоденно в долоні

Ту крилату синицю надій.

Що моє повертає обличчя

До щасливих майбутніх часів.

Відчуваю, як ти мене кличеш….

Почуттям… і не варто тих слів.

Що ховаєш від серця. Даремно

Намагаєшся ти розлюбить.

Це безглуздя! В ночі найбільш темно,

Перед самим світанком… за мить.