Читать книгу Бумага Перо Стихи - Наталья Лигун - Страница 36

Не відштовхуй мене до світанку,

Розбентежених в ніч почуттів.

А поклич ти мене до сніданку

Найчарівніших, бажаних слів.

Я залишусь… в обіймах кохання.

Не відштовхуй… залишився крок.

…Ти даруєш мені на прощання

Побажання – відправний квиток.

Ти не витримав. Час не дозволив

Половину відчути в мені.

І я зникну… назавжди… по волі.

Та розвіюсь я десь… на весні.