Оглавление
Никколо Макиавелли. Флорентійські хроніки. Державець (збірник)
Нікколо Мак'явеллі та його епоха
Флорентійські хроніки
Найсвятішому і найблаженнішому отцю, панові нашому Климентові Сьомому його покірник Нікколо Мак'явеллі
Одавторове слово
Книга перша
Зміст
І
II
III
IV
V
VI
VII
VIII
IX
X
XI
XII
XIII
XIV
XV
XVI
XVII
XVIII
XIX
XX
XXI
XXII
XXIII
XXIV
XXV
XXVI
XXVII
XXVIII
XXIX
XXX
XXXI
XXXII
XXXIII
XXXIV
XXXV
XXXVI
XXXVII
XXXVIII
XXXIX
Книга друга
Зміст
І
II
III
IV
V
VI
VII
VIII
IX
X
XI
XII
XIII
XIV
XV
XVI
XVII
XVIII
XIX
XX
XXI
XXII
XXIII
XXIV
XXV
XXVI
XXVII
XXVIII
XXIX
XXX
XXXI
XXXII
XXXIII
XXXIV
XXXV
XXXVI
XXXVII
XXXVIII
XXXIX
XL
ХLI
XLII
Книга третя
Зміст
І
II
III
IV
V
VI
VII
VIII
IX
X
XI
XII
XIII
XIV
XV
XVI
XVII
XVIII
XIX
XX
XXI
XXII
XXIII
XXIV
XXV
XXVI
XXVII
XXVIII
XXIX
Книга четверта
Зміст
І
II
III
IV
V
VI
VII
VIII
IX
X
XI
XII
XIII
XIV
XV
XVI
XVII
XVIII
ХІХ
XX
XXI
XXII
XXIII
XXIV
XXV
XXVI
XXVII
XXVIII
XXIX
XXX
XXXI
XXXII
XXXIII
Книга п'ята
Зміст
І
II
III
IV
V
VI
VII
VIII
IX
X
XI
XII
XIII
XIV
XV
XVI
XVII
XVIII
ХІХ
XX
XXI
XXII
XXIII
XXIV
XXV
XXVI
XXVII
XXVIII
XXIX
XXX
XXXI
XXXII
XXXIII
XXXIV
XXXV
Книга шоста
Зміст
І
II
III
IV
V
VI
VII
VIII
IX
X
XI
XII
XIII
XIV
XV
XVI
XVII
XVIII
ХІХ
XX
XXI
XXII
XXIII
XXIV
XXV
XXVI
XXVII
XXVIII
XXIX
XXX
XXXI
XXXII
XXXIII
XXXIV
XXXV
XXXVI
XXXVII
XXXVIII
Книга сьома
Зміст
І
II
III
IV
V
VI
VII
VIII
IX
X
XI
XII
XIII
XIV
XV
XVI
XVII
XVIII
ХІХ
XX
XXI
XXII
XXIII
XXIV
XXV
XXVI
XXVII
XXVIII
XXIX
XXX
XXXI
XXXII
XXXIII
XXXIV
Книга восьма
Зміст
І
II
III
IV
V
VI
VII
VIII
IX
X
XI
XII
XIII
XIV
XV
XVI
XVII
XVIII
ХІХ
XX
XXI
XXII
XXIII
XXIV
XXV
XXVI
XXVII
XXVIII
XXIX
XXX
XXXI
XXXII
XXXIII
XXXIV
XXXV
XXXVI
Державець
Нікколо Мак'явеллі – Лоренцо Медічі Пишному, синові П'єро Медічі
Розділ І. Скільки існує різновидів володінь і яким чином вони здобуваються
Розділ II. Про володіння спадкові
Розділ III. Про панства змішані
Розділ IV. Чому царство Дарія, завойоване Олександером, не повстало проти спадкоємців Олександера по смерті останнього
Розділ V. Як треба правити містами й державами, які до підкорення жили своїми власними законами
Розділ VI. Про нові панства, здобуті своєю зброєю і власною звагою
Розділ VII. Про нові володіння, здобуті чужою зброєю і фортуною
Розділ VIII. Про тих, хто приходить до влади лиходійством
Розділ IX. Про владу цивільну
Розділ X. Як зміряти силу кожного панства
Розділ XI. Про володіння церковні
Розділ XII. Про те, скільки буває родів війська, і про вояків-найманців
Розділ XIII. Про війська допоміжні, змішані і власні
Розділ XIV. Як треба державцеві поставити військову справу
Розділ XV. Про риси, за які людей, а найбільше державців, хвалять або гудять
Розділ XVI. Про щедрість і ощадливість
Розділ XVII. Про жорстокість і милосердя і про те, що краще: щоб тебе любили чи щоб тебе боялися
Розділ XVIII. Як владарі повинні дотримуватися свого слова
Розділ XIX. Як уникати людської зневаги й ненависті
Розділ XX. Шкідливо чи корисно владарям будувати фортеці й робити багато інших подібних речей
Розділ XXI. Як поводитися державцеві, щоб його шанували
Розділ XXII. Про радників при державцях
Розділ XXIII. Як уникати підлабузників
Розділ XXIV. Чому італійські державці втратили свої володіння
Розділ XXV. Що важить у людських ділах доля і як можна боротися з недолею
Розділ XXVI. Заклик визволити Італію від варварів
Іменний і географічний покажчик
Отрывок из книги
Італійський політик, філософ, історик, письменник, поет та комедіограф Нікколо Мак'явеллі особливої слави зажив своїм знаменитим твором «Державець». Починаючи з 1532 р. цю працю перекладали й видавали багато разів різними мовами – німецькою, французькою, англійською, шведською, голландською, датською, іспанською, польською, чеською, болгарською, угорською, російською. Тепер читачі мають можливість познайомитися з блискучим перекладом славнозвісного твору Мак'явеллі українською мовою.
Важко перелічити всіх мислителів та державних діячів, які зачитувалися «Державцем», – від одного з перших теоретиків ранньобуржуазного вчення про державу та право Юста Ліпсія в XVI ст., ідеї якого знайшли відбиття в курсах, що їх читали спудеям Києво-Могилянської академії, аж до мислителів та державних діячів сьогодення. У 1960 р. в Бостоні вийшла друком хрестоматія під назвою «Мак'явеллі – цинік, патріот чи політолог?», в якій було зібрано всі висловлювання цього державного діяча. Назва повною мірою відтворює всю суперечливість розуміння ідей мислителя. І все ж таки одне незаперечне – він геній, який зміг вперше сформулювати ідею національної державності та показати механізм управління нею.
.....
Мак'явеллі викладає історичні факти не завжди послідовно, у нього є велика кількість помилкових оцінок. Але відомий дослідник західноєвропейської середньовічної історіографії О. Л. Ванштейн сказав так: «Місце, яке займає Мак'явеллі в історіографії, визначається не фактичним змістом його праць, а оцінками окремих явищ та загальною історичною концепцією, сприйняттям минулого та засобами, за допомогою яких минуле стає на службу інтересам сьогодення».[4]
Зрозуміло, що історіографічні принципи Мак'явеллі аж ніяк не вписувалися в ті історіософські концепції, які були провідними в творчості письменників та мислителів Середньовіччя і присвячувалися питанням про співвідношення світської та духовної влади, влади папи, імператора тощо. У всіх подібних дослідженнях ставилося завдання – накреслити шлях до вічності, отож земні проблеми були підпорядковані цій концепції.
.....
