Поросяча етика

Оглавление

О. Генрі. Поросяча етика

Зі збірки «Шляхетний шахрай»

Сільські забави

Рука, що терзає світ

Поросяча етика

Персональный магнетизм

Трест, який луснув

Кафедра філантроматематики

Шлюб як точна наука

Стрижений вовк

Совість і мистецтво

Хто попереду?

Оповідання 1906—1910 рр

Персики

Споріднені душі

Поки чекає автомобіль

Винарня і троянда

Пімієнтські млинці

Принцеса і пума

Вожд червоношкірих

Формальний підхід

Дороги, які ми обираємо

Останній листок

Дари волхвів

Перетворення Джиммі Валентайна

Російські соболі

Нова казка Шахерезади

Отрывок из книги

Щоразу, коли просиш Джеффа Пітерса розповісти про якусь із його пригод, він починає запевняти, що його життя таке саме монотонне й позбавлене подій, як найдовший із романів Ентоні Троллопа. Та якщо непомітно підкинути йому гачок, він обов’язково спіймається. Тому я використовую кілька різних наживок, щоб переконатися, що мій приятель надійно клюнув.

– Здається мені, – зауважив я одного разу, – що серед фермерів Заходу, за всієї їхньої заможності, знову починається рух на користь націоналізації залізниць.

.....

– Джеффе, – говорить мені Біллі, – ти людина досить освічена, і в голові маєш клепку не лише про основні факти, але й про висновки.

– У самісіньку точку, – кажу я, – і я про це ніколи не шкодував. Я не з тих, хто вважає освіту нікудишнім товаром і голосує за безкоштовне навчання. Ось ти скажи мені, Біллі, що є ціннішим для людства: класична література чи кінські перегони на іподромі?

.....