Читать книгу Вибрана поезія - Олександр Пушкін - Страница 2

Поете, не жадай любові од народу;

Захоплень і похвал пройде хвилинний шум.

Почуєш дурня суд, юрби пекельний глум —

До них байдужим будь, їм не твори в догоду.

Ти – цар; на самоті живи й люби свободу;

Іди, де зваблює тебе свобідний ум;

Плекай плоди своїх улюблених задум;

За подвиг не чекай на людську нагороду.

Вона в самім тобі. Ти – свій найвищий суд;

Ти найсуворіше оціниш власний труд;

Чи ти гордишся ним, художнику правдивий?

Гордишся? Хай тоді його юрба ганьбить,

Хай на вівтар плює, де твій вогонь горить,

Хитає твій триніг, як хлопчик пустотливий.