Читать книгу Вибрана поезія - Олександр Пушкін - Страница 3

Не множністю картин уславлених майстрів

Я завжди вкрасити жадав свою обитель,

Щоб повагом про них вів бесіду цінитель,

І забобонно гість од здивування млів.

У затишку своїм я бачити хотів

Один-єдиний твір, щоб зору полонитель

Він був, щоб з полотна на плин моїх трудів

Повільних, наче з хмар, Пречиста й наш Спаситель —

Вона – з величністю, Він – з мудрістю в очах —

Дивились, лагідні, в божественних світлах,

Одні, без ангелів, під пальмою Сіону.

Здійснилося. Творець, що знає глиб начал,

Тебе послав мені, тебе, мою Мадонну,

Правдивої краси правдивий ідеал.