Читать книгу Дерева на дахах - Олександр Вільчинський - Страница 12
дієтична кола
ОглавлениеСпостерігаючи за зосередженою серйозністю свого «двійника» перед монітором редакційного компа, я розумію, що для нього головне – не жінки, яких він там знаходить, а таки сам процес цих пошуків. Схиблений на процесі – це вже точно. Часом під настрій мимоволі починаю його підцикувати. Кажу, шеф заходив і казав, що у компі знову якийсь вірусяка поселився.
– І його звати Вікя? – легко підіграє мені він.
Іншим разом я згадую про генеральшу, мовляв, скоро генерал приїде на побачення, а чи про ту з Козови, що вечорами маструбує під його вуркотання. Але генерала Вікя пропускає повз вуха, а про Козову каже, що нарешті треба зібратися і поїхати.
– Наприклад, ти був у Козові? – перепитує він мене.
– Вважай, я там народився, – відповідаю йому щоразу одне і те ж.
А чи, наприклад, починаю про його улюблену дієтичну «Колу-лайт». І на колу він реагує жвавіше, ніж на генеральшу з мастурбаторшею.
– А знаєш, любий друже Вікя? – я йому, начеб між іншим. – Хіміки недавно дослідили, що твоя дієтична кола вбиває всіх сперматозоїдів через хвилину після того, як вони у ній опиняються.
– Це ти сам придумав? – буркає він мені.
– Та ні, вчені довели… Коли сперматозоїди потрапляють у Колу, вони здихають.
– І в дієтичну?
– Нема різниці. Так написано.
– Чувак, вони що, ті твої хіміки, кінчали у колу, чи як?..
– Не знаю. Але твоя дієтична кола – непоганий контрацептив, май на увазі.
– Оцет все одно краще, – вдає байдужого Вікя, і розмова начеб забувається, але після того весь наступний тиждень я не бачу у нього на столі «Коли-лайт».
А потім, що б я не казав, він уже просто не чує. Але хіба то новина, вдавати глухого?