Читать книгу Змова чужих - Олексій Кацай - Страница 1

У той час, коли прогресивна громадськість Землі була стурбована згубними змінами планетарного клімату, громадськість міста Гременець переймалася більш нагальними проблемами. Через те, що дуже дивні явища спостерігалися в цей самий час і в самому Гременці, і на його околицях.

Зміни клімату, звісно, теж спостерігалися. Але, набагато цікавішим було спостерігати за іншим. За прольотом, наприклад, кількох НЛО над Вербками – приміською зеленою зоною, що безпосередньо прилягала до Дніпра. Або за пересуванням зграї вампірів, що мало місце на трасі між автомобільним та нафтопереробним заводами. А про появу міфічних перевертнів просто на вулицях Гременця тільки ледачий не розповідав.

– А тут Митрофанівна й каже, – казала мама Аня гучним голосом з кухні, – зупинилася, каже, ця зграя дворняг простісінько навпроти тролейбусної зупинки. І одна шавка раптом до Митрофанівни голову повертає та й запитує людським голосом: «Громадяночко, – запитує, – а як нам до провулку Капітана Небрехи вибігти?»

– Твоя Митрофанівна, – мугикнув тато Саня, граючись телевізійним пультом, – свого психоаналітика давно не відвідувала. Відхилення вікові у твоєї Митрофанівни. Їй скільки, років вісімдесят вже, напевно? Ні?

– Сімдесят, – з’явилася мама на порозі кімнати. – Буде. І вона в дуже добрій фізичній формі. Не те, що деякі, які на дивані валяються. Аглая Митрофанівна тільки позавчора з Гімалаїв спустилася. Вершину Аннапурну Аглая Митрофанівна підкорювала. І, взагалі, не забувай, що вона – голова громадськості мікрорайону, а старість треба поважати.

– Так я ж нічого… – розвів тато руками.

– Звичайно, що нічого. Абсолютно нічого. Люди он у Непали їздять, махатм бачать, в астралі подорожують, а я з кухні не вилажу.

– Мамо, але ж моя черга посуд мити лише завтра, чого ти? – відірвався Микитка від планшету, до якого татко щойно закачав «Космічну Стратегію».

– А я готую вечерю післязавтра, – кахикнув тато. – Все справедливо. Все за планом.

– За планом їм. Нудні ви люди, чоловіки. Сухі. Оцифровані. Немає у вас віри в чудеса, в магію та астральну ауру. У вас, напевно, взагалі жодної аури немає.

– Зате он у неї – на весь Гременець аури вистачить, – тицьнув тато Саня пультом в екран телевізора. – Разом з магією.

Микитка знову відірвався від планшету.

– На що нам вказує Сатурн у Скорпіоні, який утворює в цьому році секстиль до Плутона й трин до Нептуна? – суворим вчительським голосом запитувала гладка тітка з копицею синяво-чорного волосся. На носі в тітки була величезна бородавка, а на неосяжній шиї – ланцюг з величезним золотим колом Зодіаку.

Від її хрипкуватого голосу хотілося випростатися й встати по стійці «струнко».

– На що вказує!? – злякано випростався в кріслі ведучій телепередачі.

– А на те, що в ситуації зростаючої нестабільності ієрархій є тільки два астральних шляхи. Або ігнорувати заклики сил тонкого світу, оточуючи себе ментальним заспокоєнням, або, навпаки, активізувати ментал та й розпочати працювати над його перетворенням. За допомогою Вищих Астрологічних Курсів.

– Ось-ось, – зітхнула мама Аня, – і я хочу… Це саме… Щоб астральним шляхом до ментального перетворення.

– Нічого, нічого… Протримайся ще трохи. Незабаром вже Микитка на канікули піде і поїдемо ми звичайним нашим шляхом до Великих наших Малюків, перетворимо-о-ось… На справжніх відпочивальників.

– Не хочу я до села того. Я до тонкого світу хочу. От запишуся на курси астрологічні, знатимете. Самі на кухні за планом працюватимете. А то живу, як на найвіддаленішій околиці Всесвіту.

– Таким чином, виходячи з аспектів Сатурну… – бубонів телевізор.

Тато Саня прибрав трохи звук:

– Не можна тобі на курси. Слабовольна ти. Чортополох цей астральний задушить тебе зовсім. Хто тоді з нами автівкою… до Шотландії в мандри чухне?

– Куди? – вибалушила очі мама Аня.

– А на озеро Лох-Несс!

– Лох-Несс?! – відкинув планшет і Микитка. – Там, де аномальне чудовисько плаває?

– А то, – заусміхався татко. – Хотів вам сюрприз зробити. Криптозоологічний. Але, якщо вже в мами Ані такі завихрення астральні розпочалися, то…

– Літні місяці можуть стати найважчими місяцями цього року, особливо для автомобілістів – Юпітер з Ліліт добудовують тау-квадрат з Плутоном та Ураном…

– Ой, – набурмосилася мама, – чуєш, що кажуть? Чи не небезпечно їхати-то кудись?

– Ти чого, паніматко!? – навіть обурився тато. – Ні, кому-кому, а тобі відпочити точно треба. Якщо вже тобі, жінці й громадській активістці, мракобіси усілякі мозки пудрять…

– І Тайці з нашого класу теж, – вклинився Микитка. – Пудрять. Вона контрольні тільки за гороскопом пише.

– От! Бачиш, матінко? Все це – тролінг для недоуків, астральна лабуда для невігласів, і, взагалі, нечисть – гоу хоум! Виполемо астральний чортополох культиватором науки!

– Якщо ви бажаєте владнати своє життя та життя своїх близьких, – лунало з екрану, – записуйтеся на Вищі Астрологічні Курси, що знаходяться за адресою…

– От було б у мене більше вільного часу на роботі, – не заспокоювався тато Саня, – записався б я на ці самі Курси. Подивився б я, чому там вчать. Я б їх вже навчив! Я б їх викрив! Статтю б написав і в Інтернеті повісив. Боротися потрібно з цими забобонами, от тільки часу зовсім немає.

– З нами була відома пророчиця й екстрасенс, директриса Вищих Астрологічних Курсів Рафлезія Ізольдівна Бузина. Слідкуйте за нашими передачами. Незабаром пані Бузина має зробити дуже важливу заяву. Залишайтеся з нами.

– І залишається ж дехто, залишається! Схарапуджені мавпи просто, – роздратовано вимкнув телевізор тато, – що хочуть відповідальність за свої власні вчинки на зірки перекласти. Й-ех, часу немає…

А в Микитки час був. Для вивчення й викриття. Щоб татові допомогти. Це він вирахував, вже лежачи в ліжку й дивлячись крізь вікно на величезні далекі зірки. Всі вони були його дуже добрими друзями. Вірніше, його друзі жили на них, і Микитка частісінько вечорами розмовляв із ними. З друзями інопланетними, тобто. От і зараз…

«Треба сміливо воювати з забобонами!» – сигналізували з Веги. «Щоб люди мавпами не були і не боялися самі за свої вчинки відповідати. А не кивати на потойбічні сили», – бурчали з Альдебарану. «І щоб ніщо на світі не мало змоги мамі перешкодити до Шотландії поїхати», – посміювалися з Ліри.

А на самому підвіконні, наче на пласкій околиці Чумацького Шляху, злякано мерехтів Сатурн в секстилі. Секстиль був схожий на великий гранчак. До нього вела широка стежина. Аж раптом вона почала звужуватися, вихилятися, намагаючись втекти від кореневищ астральних чортополохів, що виповзали з узбіч. Були кореневища схожі на щупальці величезних сизих восьминогів. І на кожному з них бовтався золотий тау-квадрат у вигляді кола Зодіаку.

Втім, це вже Микитці снилося. А наступного дня…