Кентервільський Привид (збірник)
Описание книги
Усе життя aнгло-ірландського письменника, поета, драматурга, есеїста, великого майстра парадоксу Оскара Вайлда (1854–1900) пройшло між вигадкою й реальністю, навіть своє ім`я він був змушений змінити після звільнення з тюрми. Роздуми про співвідношення добра, зла й краси притаманні усім його творам, не виключаючи казок, що увійшли до цього видання. «Кентервільський Привид» – смішна і зворушлива розповідь про невдаху-примару, якого чомусь зовсім не бояться нові мешканці замку. Ба більше – вони ще й знущаються: то подушками закидають, то виставлять проти нього свого привида, то водою холодною обіллють, то новітні хімічні засоби випробують… Але виявилося, що і серед цих безпардонних американців є ангели: мила, відважна дівчина, яка не позбавлена співчуття.
Отрывок из книги
Коли містер Хайрам б. Отіс, американський посол, купив замок Кентервіль, усі казали йому, що це страшенне глупство – адже немає сумніву, що в замку водяться привиди. Та й сам лорд Кентервіль власною особою, людина вельми обачлива, вважав за свій обов’язок попередити містера Отіса про цю обставину під час підписання угоди.
– Наша родина не жила в цьому замку, – сказав лорд Кентервіль, – відтоді, як моя двоюрідна бабуся, удова-герцогиня Болтонська, зазнала тяжкого потрясіння, від якого так і не отямилася довіку. Вона перевдягалася до вечері, і раптом на плечі їй лягли руки скелета. До того ж мушу вам сказати, шановний містере Отіс, що привида бачили декілька членів моєї сім’ї, живі й понині, а також наш пастор, превелебний отець Огастес Демпір, магістр Кембриджського коледжу. Після нещасного випадку з герцогинею всі молодші слуги пішли від нас, а леді Кентервіль часто не могла заснути вночі, бо їй чувся таємничий шум у коридорі й бібліотеці.
.....
– Які дурниці! – вигукнув Вашингтон Отіс. – Першокласний Плямовивідник та Супер-очищувач фірми «Пінкертон» знищить її в одну мить!
І перш ніж перелякана економка встигла втрутитись, він кинувся до плями, став на коліна і почав завзято терти підлогу маленькою чорною паличкою, схожою на косметичний олівець. Якась мить – і від плями не лишилося й сліду.
.....