Читать книгу Мисливські усмішки - Остап Вишня - Страница 26
Вишневі усмішки кримські{56}
І там таке саме
ОглавлениеЗ Марсом учора вночі балакав…
Тільки ото він своєю фазою до нас повернувся, я на Холодну гору, бінокля на носа – зирк! – а там над самісіньким кінцем, ноги звісивши, чолов’яга сидить…
У кепці, в сандаліях, штани під поясок…
Сидить, ковбасу їсть…
Я грамофонну трубу в рота, одкахикавсь, та як двину:
– Здоров, марсіянцю!
– Здрастуй, мать – сира земля!
– Якої губернії?
Щось він мені таке сказав – не розібрав я. Не то Катеринославської, не то Катеринославської…{66}
– Як живете? – питаю.
– Говоріть, – кричить, – по-руському, а то я по-українському слабувато!
– Не українізувались хіба?
– Ще!
– І в нас іще! Українізуємось оце! Термін надходить! Гарячка!
– Магай Біг!
– Спасибі! А хіба в Бога вірите!
– Дома віримо, на службі – ні!
– І в нас так! А де працюєте?
– У Марсотресті!
– Який розряд?
– Чотирнадцятий плюс двадцять нагрузки!
– Платять?
– Платять! Та оце скорочують!
– А чому?
– Директорової жінки сестра приїхала…
– Розумію! І в нас часом так. А яка влада у вас на Марсі?
– Ради!
– А неп є?
– Нема! Повмирали від «уравнительного»…{67}
– Візьміть наших!
– На чорта вони нам?
– Візьміть – у нас хороші: гладкі та голені…
