Читать книгу Байда, князь Вишневецький - Пантелеймон Куліш - Страница 2

Три сотні й два десятки літ минуло,

Як згас у муках дух правдивий Байди,

А серце в нас лицарське не заснуло:

Так само на землі жадає правди.

Боронючи народну Гіпокрену,

Духовну зброю без устанку носим

І се на лицедійную арену

Свою борбу за правду переносим.

О музо Мельпомено, правди мати!

Дай нам тобі достойно послужити,

Народний дух з занепаду підняти,

Гасителів його посоромити

Нехай велика, люба нам тінь Байди

Од нас лиця свого не одвертає,

Нехай признає в нас героїв правди

І на борбу святу благословляє!