Читать книгу Вітер з України - Павло Тичина - Страница 3

Дивний флот на сонці сяє,

гімном небо потрясає,

грає на крилі.

То вертаються титани

чорної землі.

Із далекої літани,

там, де королі.

Що далекая літана

вбила папа-вкраїтана,

та не вбила тих,

в кого кров тече залізна

в жилах молодих,

в кого пісня сонцебризна

і правдивий сміх.

Що шумить-дзвенить верхами?

Що там трусить порохами

вранці на зорі?

То тікаючи туманять

королі й царі.

То за ними отаманять

скрізь пролетарі.

Понад горами, над степом

розлетілись грізним цепом,

стали в один хор.

Не ховайтесь, хитрі лиски,

витягнем із нор!

Б'ють згори, метають блиски —

лиш шумить мотор…

Дивний флот на сонці сяє,

гімном небо потрясає,

грає на крилі.

То вертаються титани

чорної землі.

Із далекої літани,

там, де королі.

їх внизу стрічають Лади,

Ще й останньої безвлади

повна повноліть.

Мов жона – тонка, колисла

нива хліб зернить.

Аж за море вусом звисла,

звисла і шумить…