Історія України «без брому». Розвиток державності на українських землях
Реклама. ООО «ЛитРес», ИНН: 7719571260.
Оглавление
Петро Кралюк. Історія України «без брому». Розвиток державності на українських землях
Історії без страждань не буває. Замість передмови
Українська держава й держави на українських теренах
На світанку цивілізації. Державні утворення на українських теренах у стародавні часи
Державні утворення на сучасних українських землях
у період великого переселення народів та в часи раннього Середньовіччя
Русь: імперія і конфедерація
Суперники Русі. Кочові державні утворення на теренах України в Х – ХV ст
Королівство Руське як продовжувач державних традицій Київської Русі
Державні пасинки
Державні пасинки. Українські землі в складі Угорського королівства й Молдавської держави
Загарбник чи охоронець теренів колишньої Русі?
Українські землі у складі Великого князівства Литовського
Воля чи неволя? Українські землі в складі Польського королівства й Речі Посполитої
Наша слава козацькая
Ґенеза та функціонування козацької автономної держави на теренах України
(Не)наша державницька традиція
Південноукраїнські землі в складі Кримського ханства й Османської імперії
Під владою «білого царя». Українські землі в складі Російської імперії
У державі «доброго цісаря». Українські землі в складі Австрійської імперії
Бурхливе державотворення
Бурхливе державотворення. Українські землі під час української революції 1917–1921 рр
Розшматовані землі
Розшматовані землі. Українські терени в міжвоєнний період (1921–1939)
Українські землі під час Другої світової війни
Україно наша радянська
Українська незалежна держава
Отрывок из книги
Письменник і політик, один із вождів українських «визвольних змагань» 1917–1921 рр. Володимир Винниченко якось заявив, мовляв, не можна українську історію читати без брому, тобто заспокійливого. Справді, українське минуле, яке подавалося істориками національного спрямування, часто трактувалося як «історія страждань». Відтоді, правду кажучи, не так багато змінилося. І зараз нам продовжують пропонувати історичне бачення, де український народ постає як жертва, його гноблять інші народи (татари, поляки, росіяни і не тільки). Він часто не має своєї держави. А якщо й має, то «воріженьки» роблять чимало для того, щоб її знищити. І часто це їм вдається.
Натомість чомусь забувається, що національні держави – це порівняно недавній витвір. Якщо звернутися до середньовічних і ранньомодерних часів, не кажучи вже про часи стародавні, то бачимо, що тоді, як звичайно, були держави, у складі яких проживали різні народи. Моноетнічні держави радше були винятком, аніж правилом. Та й навіть у Нові часи домінували багатоетнічні держави імперського типу. Отже, бездержавність – явище, характерне для багатьох народів. Тут українці зі своєю «складною історією» зовсім не самотні.
.....
Здійснював Володимир також похід на Крим, підкоривши Корсунь (Херсонес), який входив до складу Візантії[162]. Проте зробив він це не з метою завоювання, а для того, щоб добитися певних преференцій від візантійського імператора[163].
Можемо виділити кілька напрямків завойовницьких походів Володимира.
.....