Читать книгу Захід сонця вручну - Петро Ящук - Страница 3

Відкритий урок з хімії в селищному училищі, який буде проводити молода хімічка, яку люблять і яка любить. Пізніше про цей урок багато і довго будуть говорити в селищі.

Альдегіди з музикою поєднав у собі непересічний талант російського вченого і композитора Олександра Бородіна. Альдегіди і музика стали двома крильми відкритих уроків викладачки хімії Марії Сафронівни Корінько у селищному училищі. Нагородою нинішнього відкритого уроку Марії Сафронівни розкрилились бурхливі і довготривалі овації колег і дирекції училища. Про подібні оплески і овації колись писалося в дужках петитом у компартз’їздівських газетних репортажах.

Вже був призначений день апробації наукової дисертації із сенсаційним заголовком: «Отримання інсуліну з топінамбуру». В основі наукового пошуку лежав без перебільшення геніальний винахід отримання інсуліну з топінамбуру методом гідролізу фруктози, а далі перетворення останньої в інулін, з якого виходив чистий інсулін, позбавлений алергійних властивостей і всіх інших вад, які має інсулін, котрий випускають в нинішній Україні. Керівники і опоненти дисертації сходилися на думці про майбутній блискучий захист кандидатської дисертації в Київському інституті харчової промисловості дисертантом Корінько Марією Сафронівною. Але Божі дороги – не людські дороги. Громом з неба стала телеграма-блискавка з дому Марії Сафронівни: «Мама при смерті».

Єдиній доні мама передала з кров’ю всю свою ніжність, відчуття чужого болю, любов, яка не поступається ніякій кон’юнктурі. Захворювання матері було затяжним, але фінал його продивлявся крізь місяці наперед. Любов дочки до матері піднялася вище всіх і всяких розрахунків. Марія повинна бути біля мами. Апробацію дисертації не дозволили перенести. Вічні світові революціонери не для того розпочали революцію-перебудову в Україні з Чорнобильської диверсії, щоб протиставити винищенню слов'ян міцну, не розхитану систему охорони здоров'я. Охорону здоров'я одночасно заатакували зі всіх боків організаційною розрухою, знищенням сільської медицини – закриттям дільничних лікарень і ФАПів, платним стаціонарним лікуванням, дороговизною ліків, дефіцитом ліків, підсовуванням псевдоліків і неякісних ліків та ліків з наперед відомими шкідливими чинниками, вакханалією із щепленнями від зриву графіка щеплень і підсуненням неякісних вакцин до щеплень з якоїсь чортівщини на ртутній основі, що викликає не тільки захворювання і смерть, а й через тридцять років неодміно вибруньковується інфарктом серця або мозковим інсультом… Не могла та революційно-сатаноїдна влада допустити, щоб в Україні був якісний чистий інсулін замість сьогоднішнього сурогату.

Марія під натиском обставин, непередбачених і передбачуваних рейдерською перебудовою, вимушена була звільнитися з роботи в інституті. Любов людська не завжди зрозуміла на рівні мотивації, але якщо вона є, то вона є пріоритетом в житті людини на рівні доказовості. Любов стала доказовою віссю життя Марії.

І ось Марія Сафронівна, тридцятирічна, ще незаміжня, викладачка хімії заходить в училищний клас хімії. Сьогодні вона буде доводити, чого вона варта, як викладач. Тема відкритого уроку: «Альдегіди». Сама викладач сьогодні зібрана, врівноважена, хоч психологічно натягнута, як струна. Здається, все продумано від дзвінка до дзвінка. Її худорляву поставу, обличчя з класичними рисами слов’янки, екзотично доповнювала рижо-вогниста коса з переливами вогню і світла, зрадливі ж веснянки зручно вмостилися на носі і під очима, а самі світло-блакитні очі сяяли небесною чистотою і дивною добротою.

Чисто науковий виклад хімічних реакцій, що призводять до утворення альдегідів, і реакції, що дають вихід іншим сполукам з альдегідів, Марія Сафронівна пов'язала з викладом долі ученого-хіміка і патріота-композитора Олександра Бородіна. Блискучий учень Бородін під крилом блискучого вчителя Зініна, винахідника аніліну, реалізував свій науковий потенціал на повний розмах дарованого Богом таланту.

1860 рік. Карлсруе. Перший Світовий з'їзд вчених-хіміків. Представники з'їзду від Росії – блискучі вчені: Зінін, Менделєєв, Бородін… Організатор з'їзду – німецький вчений Фрідріх Кекуле, який накомпілював по «нитці» з ідей і винаходів сучасних йому вчених-хіміків, з чого вийшла для нього «сорочка» вченого. Та про це пізніше.

Проблема з'їзду: різниця між атомом і молекулою, і величина атомної ваги. Перемогла доказова думка: частина (молекула) – кількість тіла, що вступає в реакцію, а атом – найменша кількість частинки. Атомномолекулярне вчення отримало перемогу, яка уможливила прийняття нової атомної ваги, – повалилася Вавилонська башта наукового розбрату у хімії. Розв'язалися руки науковому потенціалу учених-хіміків. Піонери в науці були піонерами і в житті. Ось Дмитро Менделєєв першим з російських вчених піднявся на повітряній кулі на трикілометрову висоту над землею. І коли клапан кулі закрився намертво, і саму кулю, наповнену теплим повітрям, понесло вверх, то Дмитро Іванович поліз без страховки по стропах з ковша до кулі, відкрив клапан, хоч обморозив пальці рук. Повітряна куля з вченим благополучно приземлилася.

Вчений Менделєєв відкрив періодичний закон хімічних елементів, записавши Боже явлення того закону в сні. В 1869 році занесено було в періодичну таблицю хімічних елементів Менделєєва 63 хімічних елементи з порожніми клітинами для інших елементів.

Той же Дмитро Менделєєв перший в Росії з дозволу цариці взяв церковне шлюбне розлучення зі своєю на десять років старшою від нього дружиною. Два сини від того шлюбу стали офіцерами. А наступний шлюб сорокадев'ятирічного Менделєєва з сімнадцятирічною пасією народив дочку Таню на шахматовські сльози її чоловіка, поета червоноантихристської орди Олександра Блока. На другий день по офіційному шлюбному розлученні Менделєєва перед царицею упало на коліна тринадцять генералів з проханням високого дозволу на розрив шлюбу. Але цариця, не була позбавлена мудрості, дозволу на розрив шлюбу генералам не дала: «Генералів у нас – багато, а Менделєєв – один». Отак Дмитро Менделєєв започаткував вакханалію зневаги шлюбу. Теперішня російська і українська статистики плачуть і ридають через це менделеєвське першопрохідництво: вісім з десяти шюбів летять в тартарари. І мудрість мудрих посміяна…. перед невідступним чорним фіналом. А сам Менделєєв про себе, як про хіміка-вченого говорив: «Ну який я – хімік, я – економіст!» Незвідані дороги Божі… і дороги людські.

Вчений хімік Олександр Бородін, залишивши свій фах дипломованого медика, і уже в час Першого з'їзду хіміків інтенсивно займався валер'янальдегідом, заатакувавши його натрієм та іншими речовинами, звільнюючи воду з виходом на нові сполуки. Далі Бородін перевів русло своїх досліджень на інший альдегід – енантол. А з оцтового альдегіду він шляхом альдольної конденсації під високим тиском відкрив альдегідоспирти. Та чи не найважливіше відкриття Бородіна – це отримання фтористого бензолу, попередника штучних смол і пласмас, які запластмасили сьогоднішню техніку і побут. Крім наукових розробок, Бородіну довелося боротися з шахрайством від науки.

На Другому Світовому з'їзді учених-хіміків у Швейцарії організатор Першого з'їзду хіміків німецький Фрідріх Кекуле напався на теорію структурних формул хімічних сполук Бутлерова, яку пізніше намагався присвоїти собі. Подібно він намагався присвоїти собі і результати досліджень Бородіна з валер'янальдегідом і альдольну конденсацію Бородіна. Та за спиною Бородіна, як і Бутлерова, стояла наукова Росія, яка дала можливість своїм вченим відстояти пріоритетне право на власні відкриття. Не так сталося з відриттям у фізиці Х-променів українським вченим Іваном Полюєм, винахід якого присвоїв німецькотериторіальний Рентген. На намагання українця Полюя відстояти своє відкриття знаменитий Альберт Айнштейн, якому стартову наукову працю дозволили «зксерити» з праці, написаної не ним, відповів Полюєві: «…ніхто не підтримає тебе, а за Рентгеном – уся Європа». Той же Альберт Айнштейн прийняв сторону шварцбардівського судилища в Парижі над Україною. Айнштейнівська віра закінчується на Ісусі Христі, а честь їхня рефлекторно обривається на імені – Україна, а життя їхнє закінчується, як не в реальній психлікарні із сечею в чоботі для втолення спраги, то у віртуальній психушці передапокаліптичного світу. Хоч Леонардом да Вінчі нашого часу стався геній від Божої милості серб Ніколо Тесла, який відкрив безпровідникове поширення електричного струму. Але темрява людського розуму використала із цього відкриття тільки «промінь смерті», як надпотужну зброю знищення, а інший бік відкриття – «безпаливну енергію», впровадження якої в життя нафту і газ залишило б тільки як хімічну сировину для виробництва і викинуло б усю політичну кухню світу з її політичними садистами-кухарями на смітник часу, засекретили, та ще й як засекретили. Сьогодні вчених, які намагаються поширити відкриття «безпаливної енергії» у реальне життя людства, слуги сатани не поодиноко знищують.

Тут Марія Сафронівна ввімкнула стереопрогравач з платівкою опери Бородіна «Князь Ігор», яку вже посмертно героїчно закінчували друзі Бородіна по «Могучій кучці», композитори Корсаков і Глазунов. Героїчний епос своєю напругою торкнувся кожного присутнього могутніми, перевертаючими душу, звуками музики і співом хору та аріями. Від нудотно-солодкого Мендельсона, який спочатку захоплював руского, в Бородіна не залишилося і сліду. В центрі опери – постать влади: влада-розкіш, влада-тиранія, влада-патріотизм.

Спів «князя Ігоря» зазвучав, як напливний епіграф до незахищеної кандидатської дисертації Корінько Марії Сафронівни: «Отримання інсуліну з топінамбуру». Та воля земних творців – під владою біснуватих верхів. Марія Сафронівна тримається на високій ноті своєї честі. Немає скиглення, є досконалість у викладі теми відкритого уроку хімії в училищі. Тепер у десятихвилинному викладі постає Олександр Бородін як композитор «Могучої кучки» під керівництвом чудового композитора Мілія Балакірева та з ідеологічним забезпеченням патріотичного Стасова, хоч і в спотиканні на заквасці біснуватого Бєлінського. На ворожих і біснуватих Віссаріонів і Віссаріоновичів українській долі «щастить»: то обпльовують, то вимордовують ту не їхню долю.

Дружба з музичним генієм Лістом, три нерядові симфонії, «Парафрази», чарівна оранжировка народних російських пісень… і фініш-фінал, як вистріл з-за рогу. Незрозумілим залишився для Бородіна, хіміка, музиканта і лікаря, як і для всієї «Могучої кучки», її хлібодарів, її друзів незвичайний розрив Мілія Балакірева зі світом на користь реального, діючого християнства.

Здавалося, чого ще потрібно для Балакірева: керівник славетної Петербурзької Безплатної музичної школи, голова і двигун «Могучої кучки», симфонії в активі і безліч непересічних оранжировок народного хорового співу. Але Мілій Балакірев вибирає краще, – вибирає вічність проти часу. Цього не зрозуміли ні патрітичні стасови, ні біснуваті віссаріони, ні компорзитори-друзі. Не зрозумів цього і талановитий Олександр Бородін. Не зрозумів розриву Мілія Балакірева зі світом і ніхто з аудиторії відкритого уроку талановитої Марії Сафронівни.

Звучить в класі друга «Богатирська» симфонія Бородіна. Урок закінчують бурхливі, довготривалі овації-оплески колег і дирекції цієї симпатичної, душевної викладачки хімії.

Завіса впала. Епілогом відкритого уроку і незахищеної кандидатської дисертації Корінько Марії Сафронівни став приїзд співпрацівників московського Комітету по раціоналізаторству і винаходах в селище до цієї викладачки хімії, колишнього науковця. Комітетчиків стурбувало зацікавлення шведських вчених незахищеною дисертацією «Отримання інсуліну з топінамбуру». Ще постановка трагікомедії ГКЧП псевдоносієм Горбачовим була попереду. Московські візитери запропонували Корінько Марії Сафронівні сертифікат на винахід про отримання інсуліну з топінамбуру і п'ять тисяч рублів. Іншого виходу не було, московський «дар» був прийнятий. Замість чистого, якісного, безпечного інсуліну Україна зосталась із сурогатом інсуліну, що добре знають і відчувають на собі діабетики, в тому числі і пацієнти селищного лікаря Максима Хрестюка.

А вибором кращого для Марії стало заміжжя і народження сина. Залишається для всіх, хто в світі – пізнати Істину, пізнати волю Всевишнього для свого життя і виконати Слово Книги книг, прийнявши благодать Христа, як дар спасіння на перемогу над своїм «я» в ім» я вічного «Я».

Від сімейного вогнища Корінько Марії Сафронівни не заростає дорога до Храму Божого, її час, наповнений миром Божим, долає шлях ненависті світу, обманутого отцем лжи на тотальну неправду, на тотальну зажерливість, на тотальне знищення. Планета Земля невідворотно закручується в агонію. Хто слухає – нехай чує, хто дивиться – нехай бачить, хто розуміє – нехай вірить і стоїть насторожі своєї долі.

Закінчується виповнення часу і час постає в лукавстві. Втягнених в сьогоднішню Третю Світову війну по знищенню людства не будуть згадувати, не будуть оплакувати, не будуть поминати… не буде кому. Остання духовна пересторога на нашій планеті стосується кожного: не будь переможений злом, але зло перемагай добром душі своїй на вічну перемогу любов’ю.