Читать книгу Чому зебри не страждають на виразку - Роберт М. Сапольски - Страница 10

Як головна залоза, мозок може зазнавати впливу якоїсь стресової ситуації або думати про речі, які викликають стрес, і гормонально активувати компоненти стресової реакції. Деякі з цих зв’язків між гіпоталамусом, гіпофізом та периферійними залозами активуються під час стресу, а деякі пригнічуються.

Як уже зазначалося, два ключові гормони для стресової реакції – це епінефрин та норепінефрин, вивільнення яких спричиняється симпатичною нервовою системою. Ще один важливий для реакції на стрес клас гормонів називається глюкокортикоїди. Під кінець книжки ви будете знати безліч цікавинок про глюкокортикоїди, бо я просто закоханий у ці гормони. Глюкокортикоїди – це стероїдні гормони. (Визначення «стероїд» використовують для опису загальної хімічної структури п’яти класів гормонів: андрогенів – сумнозвісних «анаболічних» стероїдів на кшталт тестостерону, через які ви можете вилетіти з Олімпійських ігор, естрогенів, прогестинів, мінералокортикоїдів та глюкокортикоїдів.) Їх виробляє надниркова залоза, а їхня дія часто подібна, як ми побачимо, до дії епінефрину. Епінефрин починає працювати за лічені секунди, а глюкокортикоїди підтримують його дію від декількох хвилин до кількох годин.

Оскільки надниркова залоза фактично працює бездумно, викид глюкокортикоїдів повинен контролюватися гормонами мозку. Коли ви опиняєтесь у стресовій ситуації або думаєте про щось неприємне для вас, гіпоталамус випускає велику кількість рилізинг-гормонів у гіпоталамо-гіпофізарну систему кровообігу, яка й запускає весь процес. Головним таким пусковим механізмом є КРГ (кортикотропін-рилізинг-гормон), а розмаїття менш значних речовин посилюють дію КРГ[8]. Десь за 15 секунд КРГ дає команду гіпофізу випустити адренокортикотропний гормон (АКТГ, також відомий як кортикотропін). Після того як АКТ потрапляє у кров, він дістається надниркової залози і за декілька хвилин спричиняє викид глюкокортикоїду. Разом глюкокортикоїди та продукти секреції симпатичної нервової системи (епінефрин та норепінефрин) відповідають за більшість процесів, що відбуваються у вашому організмі під час стресу. Це робочі конячки стресової реакції.

До того ж, коли ви відчуваєте стрес, ваша підшлункова залоза отримує команду продукувати гормон, що називається глюкагон. Глюкокортикоїди, глюкагон та симпатична нервова система підіймають рівень цукру, глюкози, у крові. Як ми дізнаємося згодом, ці гормони необхідні для мобілізації життєвих сил під час стресу. Активуються й інші гормони. Гіпофіз виділяє пролактин, який, поміж інших функцій, відіграє роль у припиненні розмноження під час стресу. І гіпофіз, і мозок також виділяють клас ендогенних речовин, подібних до морфіну,– ендорфіни та енкефаліни,– які зокрема допомагають притупити больові відчуття. І нарешті, гіпофіз також відповідає за секрецію вазопресину, також відомого як антидіуретичний гормон, який залучений у реакції на стрес серцево-судинної системи.

Схема регулювання секреції глюкокортикоїдів. Мозок відчуває або передбачає стресогенний чинник і спричиняє викид КРГ (та пов’язаних із ним гормонів) гіпоталамусом. Ці гормони надходять в автономну систему кровообігу, що з’єднує гіпоталамус з передньою часткою гіпофізу, і стимулюють виділення АКТ передньою часткою гіпофізу. АКТ потрапляє в загальний кровообіг та провокує викид глюкокортикоїдів наднирковою залозою.

Схема регулювання секреції глюкокортикоїдів. Мозок відчуває або передбачає стресогенний чинник і спричиняє викид КРГ (та пов’язаних із ним гормонів) гіпоталамусом. Ці гормони надходять в автономну систему кровообігу, що з’єднує гіпоталамус з передньою часткою гіпофізу, і стимулюють виділення АКТ передньою часткою гіпофізу. АКТ потрапляє в загальний кровообіг та провокує викид глюкокортикоїдів наднирковою залозою.

Коли деякі залози активуються у відповідь на стрес, дія різноманітних гормонів під час стресу пригнічується. Секреція репродуктивних гормонів, як-от естроген, прогестерон та тестостерон, гальмується. Дія гормонів, пов’язаних із ростом (як-от соматотропін), також стримується, як і секреція інсуліну, гормону підшлункової залози, який за нормальних обставин радить вашому організму приберігати сили на майбутнє.

(Ви приголомшені та налякані всіма цими термінами і вже подумуєте над тим, чи не купити собі краще якийсь посібник із саморозвитку Діпака Чопри? Будь ласка, навіть не намагайтеся запам’ятати назви всіх гормонів. Найбільш важливі з них траплятимуться на сторінках цієї книжки так часто, що скоро ви почнете невимушено та безпомилково вживати їх у повсякденних розмовах та писати у вітальних листівках своїм двоюрідним братам і сестрам. Повірте мені.)