Оглавление
Сергей Плохий. Козацький міф
Вступ
Частина перша. Загадка
Розділ 1. Поклик свободи
Розділ 2. Козацькі аннали
Розділ 3. Народження міфу
Частина друга. По холодному сліду
Розділ 4. Серце дворянина
Розділ 5. Козацький князь
Розділ 6. Київський рукопис
Частина третя. Частини ребуса
Розділ 7. Справа часу
Розділ 8. У пошуках мотиву
Розділ 9. Як це було зроблено?
Розділ 10. Козацький скарб
Частина четверта. Незвичні підозрювані
Розділ 11. Люди й місця
Розділ 12. Козацькі аристократи
Розділ 13. Звільнене дворянство
Розділ 14. Учитель історії
Частина п’ята. Родинне коло
Розділ 15. Пропущене ім’я
Розділ 16. Впливовий зять
Розділ 17. Суперники
Епілог
Додаток. Козацькі родини Стародубщини
Подяки
Отрывок из книги
Сонячним ранком 31 березня 1814 року парижани стали свідком події, якої місто не бачило добрих чотириста років. Зайшовши через ворота Пантен, вулиці і площі французької столиці заполонили озброєні іноземці. Перед очима шокованих, зацікавлених і часом навіть зачарованих видовищем парижан крокувала багатонаціональна армія. Окремі загони носили екзотичні, небачені в Західній Європі однострої. Попереду тисячного загону, що складався з російських, німецьких та австрійських вояків, на шарому коні їхав Олександр І – всеросійський цар, визволитель Європи і завойовник Франції. За Олександром їхала його барвиста козацька охорона – предмет інтересу і захоплення одних парижан, клопотів і тривоги інших.[1]
По одну руку від Олександра їхав прусський король, по другу – представник австрійського імператора. Раптом Олександр зупинився і звернувся до здивованого натовпу: «Я приїхав не як ворог; я прийшов, щоб принести вам мир і торгівлю!» Парижани зустріли його слова радісними вигуками. Це був момент тріумфу російської зброї і російського духу – ні до, ні після того нічого подібного історія не знала. Коли Йосиф Сталін після війни зустрічався в Потсдамі з Гарі Труменом, то згадав про те, як Олександр захопив Париж. У 1945 році, як в 1814-му, здавалося, що настає нова епоха: Росія падала у прірву, але змогла піднятися, розбила агресора і принесла народам Європи визволення, а світові – мир і процвітання. Проблема полягала в тому, що в обох випадках Росія пропонувала товар, якого бракувало їй самій. І в Російській імперії, і в Радянському Союзі свобода була в дефіциті, а перемога за кордоном сіяла зерна майбутньої поразки вдома.[2]
.....
Новий розквіт був тісно пов’язаний з ім’ям Івана Мазепи. Уродженець Правобережжя, Мазепа почав кар’єру при дворі польського короля, продовжив службу у правобережного гетьмана Петра Дорошенка, а потім перейшов на бік лівобережного гетьмана Івана Самойловича. Переказана одним з його ворогів історія кохання молодого Мазепи до дружини польського магната надихнула Вольтера, Байрона, Пушкіна і зробила гетьмана героєм європейського романтизму: його нібито покарали, прив’язавши до коня, а той приволік напівмертвого Мазепу до козаків. Автор «Історії русів» вважав Мазепу поборником української незалежності, але вірив, що той, як і Виговський, був поляком – фальшивим, двоєдушним і хитрим. Завдяки демонстрації беззастережної вірності Петру І Мазепа забезпечив собі довге гетьманство і сягнув висот влади, якої не мав жоден його попередник, крім Богдана Хмельницького. Усе закінчилося одного осіннього дня 1708 року. На Гетьманат наступала непереможна доти армія шведського короля Карла ХІІ, а Петро І відмовився виділити військо для захисту свого васала – Мазепа розчарувався в московському протектораті і перейшов на бік шведів.
Цар оголосив Мазепу новим Іудою і послав велику армію покарати зрадника та зупинити шведів. Царські війська спалили гетьманську столицю Батурин і вирізали місцеве населення. Терором і обіцянками повернути старшинські вольності цар домігся лояльності козацької армії і населення Гетьманату. У червні 1709 року армія Петра І розбила шведів під Полтавою. Шведська армія, ослаблена суворою зимою 1708 року й епідеміями, опинилася без підтримки козаків і зіткнулася з опором місцевого населення. Перемога царя під Полтавою стала, на думку багатьох дослідників, поворотним моментом європейської історії: влада Швеції стрімко занепадала, почався злет Московії / Росії. Але найдраматичніші наслідки спіткали Гетьманат.
.....
