Читать книгу Записки в узголів’ї - Сей-шьонаґон - Страница 11

Хоча варта у нашому дворі знаходиться на сході, усі за звичкою називають це місце Північними воротами.

Поблизу воріт росте височенний дуб, і ми завжди, коли проходили повз нього, казали:

– Цікаво, яке заввишки це дерево?

І якось почесний чюджьо[28] відповів:

– От якби його зрубати під самий корінь, то воно могло б слугувати опахалом для єпископа Джьочьо.

І трапилося так, що Джьочьо став настоятелем храму Ямашіна і з приводу цього призначення приїхав до імператора на знак подяки. І саме цього дня почесний чюджьо командував палацовою гвардією. Настоятель храму виглядав особливо страхітливо, оскільки він ще й надягнув високі сандалі. І ось коли він уже повернувся додому, я запитала у почесного чюджьо:

– Чому ж ви не подали опахало єпископу?

– Ви нічого не забуваєте, – засміявся чоловік.