Зоряні миті людства. Новели (збірник)

Зоряні миті людства. Новели (збірник)
Электронная книга Автор книги:     Оценка: 0.0     Голосов: 0     Отзывов: 0 106 руб.     (1,79$) Читать книгу Купить и скачать книгу Купить бумажную версию Жанр: Зарубежная классика Правообладатель: Фолио Дата добавления в каталог КнигаЛит: ISBN: 978-966-03-7179-8 Скачать фрагмент в формате   fb2   fb2.zip Возрастное ограничение: 16+ Оглавление Фрагмент

Описание книги

Цикл історичних мініатюр відомого австрійського письменника Стефана Цвейга (1881–1942) «Зоряні миті людства» розповідає про епізоди минулого, що поєднають долю людини з поворотними моментами в історії. Читач дізнається про останню подорож Толстого в Астапово, помилування Достоєвського, повернення Леніна в Петроград 1917 року. Серед героїв циклу також султан Мехмед-завойовник, який захопив Константинополь і тим поставив крапку в історії Візантійської імперії; Руже де Ліль, автор знаменитої «Марсельєзи»; маршал Ґруші, що спізнився на поле битви під Ватерлоо і тим самим визначив поразку Наполеона… Саме «Зоряні миті людства» разом з новелою «Амок» принісли письменнику світову славу. Є почуття й бажання, що ніколи не змінюються. І Цвейг, як ніхто, вмів описати їх, перш за все пристрасть – неконтрольовану, несамовиту любов, не важливо, до чоловіка чи жінки, до грошей чи до гри, до пригод чи влади над іншими. Його новели захоплюють незвичайними сюжетами, коханням на межі життя й смерті, напруженістю та драматизмом.

Оглавление

Стефан Цвейг. Зоряні миті людства. Новели (збірник)

Зоряні миті людства[1]

Передмова

Утеча в безсмертя

Завоювання Візантії

Воскресіння Ґеорґа Фрідріха Генделя

Геній однієї ночі

Світова хвилина Ватерлоо

Марієнбадська елегія

Відкриття Ельдорадо

Героїчна мить

Перше слово над океаном

Утеча до Бога

Боротьба за Південний полюс

Опломбований потяг

Новели

Гувернантка[11]

Пекуча таємниця[12]

Літня новелета[17]

Страх[19]

Амок[20]

Фантастична ніч[26]

Лист незнайомої[27]

Вулиця у місячному сяйві[28]

Згасле серце[29]

Невидима колекція[33] Епізод періоду німецької інфляції

Отрывок из книги

Жоден митець не є митцем ненастанно всі двадцять чотири години свого щоденного життя, бо все суттєве і тривале, що вдається йому, завжди відбувається в нечисленні та рідкісні миті натхнення. Так само й історія, якій ми дивуємось як найвидатнішому поетові та акторові всіх часів, аж ніяк не завжди є творчою. Навіть у цій «таємничій майстерні Господа», як шанобливо назвав Ґете історію, відбувається незмірно багато байдужого і повсякденного. Навіть тут, як і всюди в мистецтві та житті, незабутні моменти рідкісні. Здебільшого історія, наче хроніст, байдуже і наполегливо нанизує ланку за ланкою в довжелезному ланцюгу, що йде крізь сторіччя, складає факт до факту, бо кожне зусилля потребує часу для підготовки, кожна справжня подія – розвитку. Народ завжди потребує мільйонів людей, щоб постав один геній, завжди мають збігти мільйони марних світових годин, щоб спалахнула одна зоряна мить людства.

Коли в мистецтві постає геній, він переживає свій час, а коли настає така світова мить, вона вирішує долю наступних десятиріч і сторіч. Як на вістрі громовідводу збирається електрична напруга всієї атмосфери, так і в найкоротшому проміжку часу зосереджується незмірна повнота подій. Те, що за інших обставин минає мало-помалу, одне за одним і одне поряд з одним, стискається в єдину мить, яка все визначає і все вирішує: якесь одне «я», одне «ні», одне «зарано» або «запізно» надають цій миті незворотності для сотень поколінь, і саме вона визначає життя індивіда, народу і навіть плин долі всього людства.

.....

І тепер Педраріас опинився в прикрій ситуації. З одного боку, він мав доручення притягти до відповідальності бунтівника Нуньєса де Бальбоа за те, що він колись прогнав губернатора, і, якщо доведуть його провину, взяти його в кайдани або ж стратити. Але, тільки-но його човен торкнувся берега, як він дізнався, що саме цей Нуньєс де Бальбоа, якого він мав притягти до суду, самотужки здійснив таку величну дію, що цей бунтівник уже святкує тріумф, який був призначений йому, Педраріасу, і зробив іспанській короні найбільшу послугу після відкриття Америки. Річ зрозуміла, такого чоловіка він уже не може тепер, наче звичайного злочинця, вести на ешафот, треба чемно привітати його, щиро побажати йому щастя. Але від тієї миті Нуньєс де Бальбоа вже пропащий. Педраріас ніколи не простить суперникові, що самостійно зробив те величне відкриття, задля якого й послали до Америки цього губернатора і яке забезпечило б йому вічну славу. Щоправда, він змушений, щоб передчасно не розлютити колоністів, приховувати ненависть до їхнього героя. Розслідування відклали, і навіть утвердився оманливий мир, коли Педраріас пообіцяв віддати Нуньєсу де Бальбоа за дружину свою рідну доньку, яка лишалася ще в Іспанії. Але його ненависть до Бальбоа і заздрість анітрохи не зменшились, а тільки зросли, коли тепер з Іспанії, де нарешті дізналися про звитягу Бальбоа, прийшла постанова, якою колишньому бунтівникові запізніло надали належний титул, Бальбоа призначили adelantado – губернатором далекої провінції, а Педраріасу доручили радитися з ним в усіх важливих справах. Але для двох губернаторів той край замалий, хтось мусить поступитися, зникнути. Васко Нуньєс де Бальбоа відчуває, що над ним завис меч, бо в руках Педраріаса і командування військом, і правосуддя. Тож Бальбоа вдруге пробує вдатися до втечі, яка так успішно вдалася йому вперше, до втечі в безсмертя. Він просить Педраріаса дати йому змогу спорядити експедицію, щоб дослідити береги Південного моря й завоювати дальші землі. Але потаємний намір давнього бунтівника полягає в тому, щоб на березі другого океану стати незалежним від будь-якого контролю, самому збудувати собі флот, стати володарем власної провінції і по змозі завоювати ще й казкове Біру, той Офір Нового Світу. Педраріас лукаво погоджується. Якщо Бальбоа загине в цьому поході – тим краще. А якщо йому пощастить, є ще досить часу, щоб спровадити на той світ цього надміру честолюбного чоловіка.

Отож Нуньєс де Бальбоа готується до своєї нової втечі в безсмертя, проте його другий похід, можливо, ще грандіозніший, ніж перший, не забезпечив йому такої самої слави, бо історія завжди уславлює тільки тих, хто досягає успіху. Цього разу Бальбоа перетнув перешийок не тільки зі своїми людьми, а й наказав тисячам тубільців перенести через гори дерево, дошки, вітрила й лебідки для чотирьох бригантин. Адже, маючи там флот, він зможе опанувати всі береги, завоювати перлові острови і Перу, казкове Перу. Але цього разу доля обернулася проти відважного чоловіка, він раз по раз натрапляв на нові перешкоди. Під час походу через вологі джунглі черва поточила дерево, дошки принесли вже зіпсуті й не придатні для роботи. Не зневірившись, Бальбоа наказав зрубати нові дерева в Панамській затоці й виготовити свіжі дошки. Його енергія творила справжні дива, і здавалося, ніби все йому вдасться – вже збудовано бригантини, перші на Тихому океані. Аж тут несподівано на річку, де будували бригантини, налетів несамовитий торнадо. Готові кораблі позривало й розтрощило в океані. Довелося втретє починати спочатку, і тепер нарешті пощастило збудувати дві бригантини. Бальбоа потрібні ще дві, ще три, і тоді він зможе вирушити й завоювати країну, про яку мріяв день і ніч, відколи той касик, простерши руку, показав йому на південь і він уперше почув спокусливе слово «Біру». Треба запросити ще кількох сміливих офіцерів, попросити підкріплення, і тоді він нарешті зможе заснувати свою державу! Ще б кілька місяців, ще б трохи щастя на додачу до душевної відваги, і не Пісарро ввійшов би у світову історію як переможець інків і завойовник Перу, а Нуньєс де Бальбоа.

.....

Подняться наверх