Загублена земля. Темна вежа III
Описание книги
Темна Вежа, знадлива й недосяжна, – мета, до якої вперто прямує з друзями надзвичайно сильний, мужній і винахідливий стрілець Роланд. Їм доводиться долати, здавалося б, непереборні перешкоди, щоб своєчасно «відчинити двері» з одного світу в інший. До реальних небезпек додаються напівуявні жахливі зустрічі з тими, хто перешкоджає досягти бажаного, – усемогутніми почварами-роботами, – зустрічі, від яких аж мороз реально йде поза шкірою. Завдяки письменницькій майстерності, кінематографічності викладу ви втрапите у вир захопливих, фантастичних подій, будете переживати за героїв, співчувати їм та щиро бажати щасливого завершення цієї відчайдушної мандрівки світами.
Обережно! Ненормативна лексика!
Оглавление
Стивен Кинг. Загублена земля. Темна вежа III
Вступ. Коли тобі дев’ятнадцять (і ще про дещо)
Короткий зміст попередніх романів
Книга перша
Джейк. Страх у жмені землі
Розділ 1. Ведмідь і кістка
Розділ 2. Ключ і троянда
Розділ 3. Двері й демон
Книга друга
Лад. Купа повалених бовванів
Розділ 4. Містечко й ка-тет
Розділ 5. Міст і місто
Розділ 6. Загадка і загублена земля
Примітка автора
Отрывок из книги
Коли мені виповнилося дев’ятнадцять (в історіях, які ти збираєшся прочитати, це число має певне значення), гобіти були великими.
Під час Великого музичного фестивалю у Вудстоці у бруді на фермі Макса Язґура бебралися десь півдюжини Меррі та Піппінів, удвічі більше Фродів і незліченна кількість гіпарів Ґендальфів. «Володар перснів» Дж. Р. Р. Толкієна в ті дні мав шалену популярність, і хоча я так і не зміг потрапити на «Вудсток» (про що шкодую), по-моєму, я був наполовину гіпі, принаймні достатньо гіповим, щоб прочитати ці романи й захопитися ними. Книги «Темної Вежі», як і більшість довгих історій-фентезі, написаних чоловіками та жінками мого покоління («Хроніки Томаса Ковенанта» Стівена Доналдсона, «Меч Шаннари» Тері Брукса – і це тільки два приклади), народилися під впливом Толкієна.
.....
Кивнувши на знак згоди, вона затулила вуха долонями: «О’кей, але забираймося звідси, поки я не оглухла».
Утрьох вони перетнули галявину. Едді штовхав Сюзаннин візок, а сама вона тримала на колінах сумку зі шкурами. В кишені на спинці її візка теж було повно різного добра. І серед цих речей лежав шматок дерева, з якого досі не вивільнили більшу частину рогатки.
.....