Читать книгу Похідні історії ведмедика Юджина і його сім'ї. В Криму. Частина 1 - Та - Страница 11

На нашому березі з'явилися сусіди, які теж встановили намети. У них був намет для Бабусі і Дідуся. А ще один дитячий намет – для Тата, Мами і трьох діточок, як у нас. Двоє старших були хлопчиками, а наймолодша – дівчинкою. Спочатку ми не зрозуміли, але, придивившись, здогадалися, що це теж чарівна ведмежа зграя, яка дуже схожа на людей. Тільки ми бурі ведмеді, а вони – білі.

Нові мешканці пляжу були доброзичливою і спортивною сімейкою, як і наша. Проходячи повз них, неможливо було втриматися від компліментів один одному. Так ми і подружилися завдяки добрим словам. Білі ведмежата стали забігати до нас в гості, а наші – до них. Утворилася ціла банда ведмежат, і разом вони вигадували найрізноманітніші ігри.

Старшого ведмедика звали Алекс, і він був старше Сенічки всього на два роки. Середнього звали Ендрю, і він був ровесником Джорджа. А молодша, Дарі, була на рік старше Юджина Джуніора. Виходило, що за віком їх інтереси дуже збігалися. А та різниця, що була в їх навичках і уміннях, виявилася тільки приємним доповненням. Адже ведмежата вчили один одного новому, ділилися знаннями і досвідом.

Якщо ти навчився чомусь у своїх друзів в дитячому садку, центрі, таборі, школі або на дитячому майданчику, розкажи мені про це. Дорослі вчать дітей інакше, ніж діти вчать один одного. А можливо, ти сам вже когось чомусь навчив, і знаєш різницю? Може, ти ходив до когось у гості, або хтось приходив до тебе, і ви поділилися своїм досвідом один з одним? А може, як ведмежата, ти познайомився з кимось під час подорожі? Розповідай швидше!

Наприклад, Алекс з Ендрю займалися танцями і гімнастикою. Вони вчили наших ведмежат стояти на руках і ходити колесом. А наші ведмежата вміли малювати фарбами і запрошували нових друзів разом помалювати гуашшю за мольбертом. У нас в подорожі з собою було безліч різних пензликів і палітра, багато паперу для малювання. А ще ведмежата придумали всім разом малювати на камінцях і шишках, розмальовувати один одному лапи і кігті.

Коли вся юрба відправлялася купатися, ведмежата вчили один одного різним трюкам у воді. А ще вони влаштовували ігри та бризкалися заради забави. Купатися разом завжди веселіше, ніж самому!

Як тільки наставав ранок, діти тут же поспішали вмитися, зробити зарядку і поїсти, щоб швидше відправитися гратися з новими друзями. А ввечері перед сном Батьки збиралися всі разом і говорили про свої дорослі ведмежі справи і враження. А ведмежата тим часом бавилися в сутінках на пляжі. Вони грали в «Квача» і в «Хованки», в «Замри» і «Телефон», «Чи-чи-ко» і «Поліцію».

Іноді ми всі разом зустрічали зірки. Навіть обідали або вечеряли, зібравшись двома зграями. Сідали разом за чаюванням або смажили їжу на вугіллі. Дідусь То і Бабуся О стали нашим ведмежатам як рідні. Мама Ді і Татусь То (його також звуть як Дідуся) працювали в Феодосії і часто від'їжджали у справах, а коли поверталися до нас на пляж, привозили з собою домашні або магазинні смаколики.

Всі давно вже роз'їхалися б у своїх справах, якби не це чудове знайомство на пляжі. Ми пішли б далі по берегу, а наші друзі вже повернулися б додому. Але так не хотілося розлучатися, що ми прожили пліч-о-пліч два тижні.

Непомітно пролетів цей час, змінювалися дні і забави. Стало зрозуміло, що дружба з нами трапилася назавжди. Таке – незаперечно і безповоротно. Колишніх друзів не існує в природі. Або хтось став тобі другом, або не став, і тоді, як не назви, все буде неправдою, якщо ви знайшли привід розлучитися в думках. Наші друзі – ті самі, з ким дружба справжня. І як би далеко ми не жили один від одного, ми будемо пам'ятати і живити цим нашу дружбу.

Чи є у тебе такий друг, з яким ти назавжди? Розкажи про нього всі-всі подробиці! Що ти в ньому обожнюєш, а що тобі не подобається? Як ви граєтесь, чим розважаєтесь і що любите робити разом? Як і з-за чого ви сваритеся і як потім миритеся? Які подарунки і приємності робите один для одного? І на які найвідважніші вчинки готові заради вашої дружби?