Читать книгу Поезія (1837 - 1847) - Тарас Григорович Шевченко - Страница 7

Бандуристе, орле сизий,

Добре тобі, брате,

Маєш крила, маєш силу,

Є коли літати.

Тепер летиш в Україну,

Тебе виглядають.

Полетів би за тобою,

Та хто привітає?

Я й тут чужий, одинокий,

І на Україні

Я сирота, мій голубе,

Як і на чужині.

Чого ж серце б’ється, рветься?

Я там одинокий.

Одинокий… А Украйна!

А степи широкі!

Там повіє буйнесенький,

Як брат заговорить,

Там в широкім полі воля,

Там синєє море

Виграває, хвалить Бога,

Тугу розганяє,

Там могили з буйним вітром

В степу розмовляють,

Розмовляють сумуючи,

Отака їх мова:

«Було колись ― минулося,

Не вернеться знову».

Полетів би, послухав би,

Заплакав би з ними.

Та ба, доля приборкала

Меж людьми чужими.