Читать книгу Пророк. Поеми. Поезії (збірник) - Тарас Шевченко - Страница 8

Вітер з гаєм розмовляє,

Шепче з осокою,

Пливе човен по Дунаю

Один за водою.

Пливе човен вод[и] повен,

Ніхто не спиняє;

Кому спинить – рибалоньки

На світі немає.

Поплив човен в синє море,

А воно заграло, —

Погралися гори-хвилі —

І скіпок не стало.

Недовгий шлях – як човнові

До синього моря —

Сиротині на чужину,

А там – і до горя.

Пограються добрі люди,

Як холодні хвилі;

Потім собі подивляться,

Як сирота плаче;

Потім спитай, де сирота, —

Не чув і но бачив.