Оглавление
Теодор Драйзер. Сестра Керрі
Розділ I. Магніт діє. За примхою стихій
Розділ II. Чим загрожують злидні. Граніт і бронза
Розділ III. Ми шукаємо щастя. Чотири з половиною долари на тиждень
Розділ IV. Марні мрії. Дійсність відповідає насмішками
Розділ V. Блискуча нічна квітка. Перше нагадування
Розділ VІ. Машина і дівчина. Сучасний лицар
Розділ VII. Земне вабить. Краса говорить сама за себе
Розділ VIII. Провісники зими. Хто відгукнеться?
Розділ IX. У світі умовностей. Зелене око заздрощів
Розділ X. Зима дає поради. Посланець долі
Розділ XI. Спокусливий блиск. Насторожені почуття
Розділ XII. Вогні у вікнах. Благання посланця
Розділ XIII. Вірчі грамоти прийнято. Вавилонське стовпотворіння
Розділ XIV. Хто має очі – той бачить. Один вплив зникає
Розділ XV. Старе ярмо гнітить. Чари молодощів
Розділ XVI. Нетямущий Аладдін. Двері у світ
Розділ XVII. За брамою. Сяйво надії
Розділ XVIII. За гранню. Здрастуй і прощай!
Розділ XIX. Година у казковім царстві. Ледве чутна скарга
Розділ XX. Дух, що прагне. Плоть, що жадає
Розділ XXI. Дух, що прагне. Плоть, що жадає
Розділ XXII. Трут спалахує. Плоть проти плоті
Розділ XXIII. Душевні муки. Один щабель пройдено
Розділ XXIV. Спопелілий трут. Обличчя у вікні
Розділ XXV. Спопелілий трут. Ґрунт тікає з-під ніг
Розділ XXVI. Падіння посланця долі. В пошуках виходу
Розділ XXVII. Потопаючий тягнеться до зірок
Розділ XXVIII. Мандрівник і вигнанець. Полонений дух
Розділ XXIX. Дорога розважає. Кораблі в морі
Розділ XXX. У царстві величі. Мрії і роздуми
Розділ XXXI. Улюблениця долі. Бродвей хизується втіхами
Розділ XXXII. Валтасарів бенкет. Ясновидець прорікає
Розділ ХХХІІІ. Поза мурами. На схилі років
Розділ XXXIV. Поміж жорнами. Самотня билина
Розділ XXXV. Вичерпані зусилля. Перед навалою турбот
Розділ XXXVI. Униз по похилій. Примара удачі
Розділ XXXVII. Дух пробуджується. Знов у пошуках виходу
Розділ XXXVIII. У казковім царстві розваг. Невблаганне життя
Розділ XXXIX. Світло й тіні. Шляхи розходяться
Розділ XL. Повна відчуженість. Остання спроба
Розділ XLI. Страйк
Розділ XLII. Весна іде. Порожня оболонка
Розділ XLIII. Світ починає лестити. Погляд із темряви
Розділ XLIV. Це теж не казкове царство. Чого не купиш за золото
Розділ XLV. Поміж знедолених
Розділ XLVI. Скаламучені води
Розділ XLVII. Шлях переможених. Еолова арфа
Отрывок из книги
Сестра жила в Західному районі, на Ван-Б’юрен-стріт. Тут мешкали сім’ї робітників і службовців, що раніше прибули і продовжували прибувати безперервним потоком – за рік десь п’ятдесят тисяч чоловік. Вікна квартири на третьому поверсі виходили на вулицю, осяяну вогнями вітрин бакалійно-гастрономічних магазинів. На вулицях гралися діти. Керрі замилувалася дзеленчанням дзвіночків конки, що наближалася і згодом віддалялась. Сестра Мінні завела її у вітальню. Керрі задивилась крізь вікно на освітлену вулицю, з цікавістю прислухаючись до різноманіття звуків, до руху, до приглушеного гамору величезного міста, людського вировиська на багато миль навкруги.
Після перших вражень, сестра попрохала доглянути дитину, а сама заходилася готувати вечерю. Її чоловік, містер Гансон, обмежився двома-трьома запитаннями і тут же заглибився в читання вечірньої газети. То був небалакучий чоловік, син шведа, хоч народився вже в Америці. Гансон працював на бойні прибиральником вагонів-холодильників. Йому було цілком байдуже, що приїхала сестра його дружини. Вона не справила на нього аніякого враження. Єдине, що він висловив, це міркування щодо роботи в Чикаго.
.....
– Ні-ні! – відрубав майстер, – кремезний брутальний чоловік. Нікого нам не треба! Не заважайте!
Вечоріло, і її надії й сили, вся її мужність танули. Адже вона виявила неабияку наполегливість. Такі зусилля заслуговували на кращу винагороду. Величезна ділова частина міста здавалася стомленій дівчині ще байдужішою й жорстокішою. Здавалось, що усі двері були замкнені для неї. Боротьба, схоже, буде надто запекла – годі й сподіватися чогось добитись.
.....
