Читать книгу Бесіди майстра Хай Тао про стратегію - Валерий Пекарь - Страница 6

– Ви не можете адекватно оцінювати себе, поки ви ставитеся до себе надто серйозно, – говорив Хай Тао учням.

Але молодий учень Жень не послухав порад учителя. Адже він прийшов до Хай Тао, щоб опанувати військову майстерність, якій вирішив присвятити своє життя, – які ж тут жарти? Жень не пропускав занять, приходячи на них першим і йдучи останнім. Він прочитав всі книжки з військового мистецтва й вивчив їх напам’ять. Він ретельно випрасовував свій одяг і зав’язував пояс красивим вузлом. Він вирівнював по нитці смужки на своїй ковдрі та відбивав край табуреткою. Він був першим у теорії – й останнім на практиці.

Одного разу Хай Тао вирішив покласти цьому край. Він знав, що моралізаторство не приносить користі.

– Послухай, Жень, ти вивчив так багато правил. Але ти так і не вивчив «Шістнадцять Правил Великого Воїна», – сказав Хай Тао. – Може, тому в тебе нічого не виходить?

Молодий учень рвучко повернувся до вчителя, очі його загорілися.

– Але я ніколи не чув про них, учителю! – вигукнув він. – Ви навчите мене, правда?!

– Звісно, – з м’якою усмішкою відповів Хай Тао. – Почнемо з правила номер шістнадцять. Воно просте: ніколи не сприймай себе і те, що ти робиш, занадто серйозно.

– Так, учителю, я зрозумів! А перші п’ятнадцять правил? Ви розкажете про них?

– Ні. Їх не існує, – відповів Хай Тао й додав: – Те, що я тобі розповів, це єдине.