Читать книгу Третя зірка - Валерій Фурса - Страница 3

Йшли роки. Чисельність племені зростала, а Гор ставав все більш незалежним.

У ті часи довгий час вождем Племені був Кір. Цей величезний і надзвичайно сильний самець був значно розумнішим за інших самців Племені. І хоча він завжди вимагав від інших безумовного підкорення своїй волі, він чомусь завжди заохочував Горові походи по Долині.

Гор поважав Кіра. Він часто розповідав йому про все, що доводилось бачити. Саме він знайшов невеличку ущелину, де Гну зазвичай ховались від негоди. Швидше за все, саме сюди вони втікали колись і від Великого Хара. Гор розповів Кірові про своє відкриття, і Плем'я тоді добре пополювало на цих прудконогих.

Наступного разу Гор знайшов ділянку лісу, де на кожному дереві росли смачні плоди. Після цього все Плем'я перебралося на нове місце і отаборилось у одній, але дуже великій печері. Вона була зручною ще й тим, що вхід до неї був дуже вузьким. Навіть два самці не змогли б пройти по цьому проходу одночасно. А далі печера ставала значно ширшою, і кожен з дітей Племені зміг знайти собі у ній затишний куточок. Навіть якщо б ще один Великий Хар раптом зумів проникнути у Долину, то у цій печері Плем'я відчувало б себе у повній безпеці.