Читать книгу Різнобарвний менеджмент - Валерій Пекар - Страница 8

Червоний світ-джунглі, де триває вічна війна всіх проти всіх, неприйнятний для безлічі людей, які шукають і знаходять у житті Сенс. Ці люди живуть у синьому світі. Це чудовий світ Порядку та Вірного Шляху. Є один широкий і прямий Шлях правди і світла, а обабіч нього лежить царство пітьми, неправди і гріха. Тут панують не герої – тут панують Правила, визначені згори (Небесами, вищою владою, суспільством, предками). Згори визначається Мета, а рух до неї породжує Шлях і дає Сенс життя. Дотримання кодексу поведінки означає заслужену винагороду, а порушення – сором, відчуття провини і покарання. Навіть не так заради винагороди, як заради Мети та Сенсу можна не лише потерпіти – можна багато чим пожертвувати, навіть власним життям. Задоволення від виконання обов’язку – це вже винагорода, але справжня винагорода буде згодом – рай у потойбічному житті або гарна карма у наступному втіленні (або, може, спокійне життя на пенсії).

У житті є щось більше, ніж я сам, мої інтереси і бажання. Роби, що мусиш, і будь, що буде. «Партія сказала: треба; комсомол відповів: єсть!»

Синій світ – це сила права, а не право сили. Синій світ з’являється в «осьовий час», коли в різних місцях земної кулі одна за одною виникають релігії абсолютно нового типу – етичні. Важливо не те, як ти виконав ритуали і завоював особисту прихильність небожителів, а те, як ти поводишся. Чи вмієш ти розрізняти добро і зло та чинити добро, а не зло, підпорядковуючи все своє життя Кодексу поведінки. Історично синій світ виникає в епоху розвинутого сільського господарства, коли рабство вже не дає достатньої продуктивності праці.

У синьому світі є один широкий і прямий Шлях правди і світла, а обабіч нього лежить царство пітьми, неправди і гріха.

Синій світ намагається приборкати червону стихію, заразом «цивілізувавши» фіолетову окраїну (язичницькі свята набувають церковного значення, коли фокус переноситься з фіолетового на синій). Інструменти синього світу – це мораль, право і порядок. Він проголошує абсолютні принципи, вічні та незмінні. Рабство поступово відступає, замінюючись кріпацтвом, тиранія – обмеженою монархією, язичницькі вірування – етичними вченнями. Синій світ – це світ християнського, ісламського і будь-якого іншого релігійного фундаменталізму, конфуціанський Китай і вікторіанська Англія, середньовічний лицарський кодекс честі (як європейський, так і бусідо) та «моральний кодекс будівника комунізму» в СРСР. Атеїсти також бувають сині – адже важливо не у що ти віриш, а як ти віриш. Кожен із нас стикався з синім у піонерській або скаутській організації. Від кінця першого тисячоліття до н. е. і донині синій – основа стабільності людства. У цьому стійкому і привабливому для багатьох світі живе сьогодні 40 % населення Землі. Тут панують порядок, справедливість і здоровий глузд.

«Здоровий глузд – це сума упереджень, набутих до вісімнадцятирічного віку» (Альберт Ейнштейн).

Синій світ насаджує жорстку, але не жорстоку дисципліну, пропонує турботливу, але вимогливу любов. Він створює міцний фундамент особистої відповідальності, громадянської мужності та сімейних цінностей. Традиційне суспільство винагороджує досягнення людиною синьої парадигми: важливо бути вихованим і ввічливим, поводитися пристойно, мати охайний вигляд і т.ін. Тому носії синьої парадигми вразливі до реклами: «щоб було, як у всіх». Що більш статусною є група, до якої я належу, то більш гідним я почуваюся. Синій жадає приналежності і тому готовий підкорятися зовнішнім правилам.

Для американського підлітка із соціальних низів часом єдиний спосіб вибратися з червоної банди – це стати частиною синьою структури: спортивна команда, церква, армія.

Улюблена структура синього світу – це ієрархія. Так влаштовані церква і корпорація. Так влаштовані держава та армія (де без синіх правил неможливо досягти боєздатності). Типова фігура синього світу – бюрократ, який формально дотримується всіх правил і майстерно виживає в ієрархічній системі. Синій світ, навіть в умовах «нормального середньовічного звірства», зачаровує строгістю своїх форм, немов «кристал, що вийшов з рук небесного ювеліра» (говорить про феодальну державу доктор Будах у «Важко бути богом» А.Б. і Н.Б. Стругацьких). Синій світ кожному роздає належні соціальні ролі та правила поведінки: «Кожен цвіркун знай свій припічок». Починай знизу і рухайся вгору. Кожен мусить бути на своєму місці і цінувати приналежність.

Синій світ створює для кожного фундамент особистої честі і відповідальності, громадянської мужності та сімейних цінностей.

Вище вже звучали улюблені слова синього світу: Шлях, Сенс, Порядок. Усі вони написані з великої літери, щоб підкреслити унікальність цих понять. Шлях завжди один і правильний, так само як і Мета, до якої він веде, і тому прихильники однієї мети можуть вічно вести священну війну з прихильниками іншої мети й іншого шляху. Синій завжди поділяє всіх навколо на правильних і неправильних, правовірних і єретиків, «наших» і «ворогів» – для цього у нього є чіткі критерії. Синій світ чорно-білий, у ньому немає відтінків, він весь складається з сил добра і сил зла («вони проти нас», «ти або друг, або ворог»). Але якщо щодо іншого немає відчуття чужості, то є приязнь і розуміння.

Іноді це викриває схожість протилежностей, як у спільному параді Червоної Армії і Вермахту у Бресті 1939 року.

В епоху, коли світ Ісламу здійснював великі географічні відкриття і досліджував усі береги Індійського океану, правовірні мандрівники дивувалися і захоплювалися з того, як за тисячі миль у чужих краях абсолютно несхожі люди з іншим кольором шкіри і розрізом очей читають ті самі книги, дотримуються тих самих правил, живуть тими самими цінностями і безумовно виконують договори. Аналогічним чином, але в менших масштабах християнство тримало разом роздроблену Європу.

За відсутності зовнішніх загроз синій світ – це світ стабільності та порядку. Сині консервативні, нерідко аж до догматизму, прагнучи зафіксувати і структурувати кожен аспект життя. Різноманітність їх лякає. Сині релігії та ідеології вчать нетерпимості та впевненості у власній правоті. Сині поважають уніформу, адже вона знижує червону заздрість (в уніформі всі однакові, тому вона має сенс в армії і школі). У синьому світі часто говорять про справедливість і цінують її понад усе. Розвинений синій здатний рефлексувати свої вчинки і розуміти іншого, поставивши себе на його місце і використовуючи принцип «не роби іншому того, чого не бажаєш собі».

Дуже важливе слово синього світу – честь. Честь означає слідування Кодексу поведінки навіть на шкоду власним інтересам, а часом і життю («Зроби або здохни!»). Але навіть там, де честь не є головним поняттям життя, все одно панує самообмеження аж до чернечого аскетизму. Лицар і чернець – ось два типи героїв синього світу. Праведність – його ідеал.

Синій вміє накопичувати і передавати знання. Тому червоний знищує синій, спалюючи його книги на площах. Червоний знає вразливе місце синього.

Синя парадигма мислення – це опора в житті кожного з нас, вона надає нам переконання, що є щось важливіше за нас самих, що вся наша праця і випробування не марні. Тому, буває, синя парадигма активізується наприкінці життя, коли час підбивати підсумки.