Читать книгу Примари Пустомитського болота - Василь Тибель - Страница 5

– Чого він так репетує? Ще хтось почує і забере наші скарби, – прошепотів Зуб на вухо кульгавому напарнику.

– Не забере. Бачив оце? – Адмірал дістав із кишені чорного блискучого пістолета.

– Ух ти! Справжній? – Від захоплення,  Зуб відкрив рота і, деформований зуб оголився в кривій посмішці.

– А ти думав?

– Де взяв?

– Багато знатимеш, скоро лисим станеш. Ги-ги-ги! !  –  Адмірал тикнув пальцем на вибриту голову здорованя.