Читать книгу Клітка, або Дискотека 80-х - Василь Врублевський - Страница 7

Арка міського парку. О пів на першуночі.

На неосвітленій алеї, що веде від танцмайданчика («Клітки») до арки, з’являються три силуети.

Силуети, наближаючись, співають голосами Альки, Воркути і Жанки:

Із тіні арки виходять Царик, Щур і Шпрот.

Щур. «Гоп-стоп, мы подошли из-за угла»!

Шпрот. Опочки, ципочки!

Царик. Салют, красапєти!

Силуети сахаються і застигають на місці. Навіть не бачачи їхніх облич, можна безпомильно визначити, що вони, м’яко кажучи, не у захваті від цієї здибанки.

Воркута (пошепки). Доспівалися, блін!..

Алька (так само, пошепки). Доспівалися…

Шпрот. Ей! Шалави! Подьте сюда!

Щур. Та не бійтеся! Ми не кусаємося!

Шпрот. Ми тільки!.. (Вульгарний жест на позначення статевих зносин). Опочки!

Воркута. Шпроте? Ти?

Шпрот. Опочки! Воркута? (До Царика і Щура). Ну все, пацани! Точно – будуть опочки! (До силуетів, манячи пальцем). Ну, що ж ви стоїте? Подьте сюда, ципочки! Цип-цип-цип!

Щур. Щось мені здається, що вони нашій зустрічі не раді. Га, подруги? Чи я помиляюся? А не хотілося б!

«Подруги» безпорадно зітхають і поволі підходять. Шпрот, Щур, Царик обступають їх колом, із якого просто так не вирватися. Та, власне, ні у кого із «подруг» думок про втечу навіть і не виникає.

Царик. Слухняні ципочки! Це добре.

Шпрот (упізнавши Альку). Ба! І Сальмонела тут! Яка приємна несподіванка! Давно не бачились. Привіт! (Несподівано б’є Альку у живіт. Алька згинається, падає на коліна, корчиться від болю).

Воркута. Шпроте! Нащо?

Шпрот. Вона знає! (Бере Альку за волосся, задирає голову, шипить їй у обличчя). Знаєш, правда ж?

Царик. Шпроте, охолонь! Не лякай дівчаток!

Щур. А й справді, Шпроте! Чого ти накинувся на неї?

Шпрот. Буде знати, як крутить мені динамо… Я ж попереджав! (До Альки). Попереджав?

Алька (помалу оговтуючись). Я… не… не хотіла… Я не могла…

Шпрот. А зараз можеш?

Алька мовчить. Шпрот замахується вдарити її, але його руку перехоплює Воркута.

Воркута. Про що базар, Шпроте? Може. Зараз може!

Алька (до Воркути). А ти за мене не розписуйся…

Шпрот. Ого, як ми заспівали! Воркута, ти ж у нас дівчинка кмітливенька, розумна. Розтолкуй цій дурі, що… Ну, ти ж знаєш…

Воркута. Вона теж не дура…

Щур. Як не дура, то чого випендрюється?

Шпрот. Во-во! Час пізній. Так що давайте, ципочки, без випендросів. Жаг-жаг і по хатах!

Царик. Не вийде!

Щур. Не догнав?

Царик. Що ти не догнав? Матрос казав йому доставити. Забув?

Щур. Не забув. А кого із них?

Царик. Ведемо до нього, хай сам вибирає. А то приведеш, а йому не сподобається. Він же у нас цей…

Шпрот. Гурман…

Щур. То чо стоїмо? Пішли, красотки!

Шпрот. І без фокусів!

Воркута («підкотивши» до Царика). Царику! Нащо кудись іти? А давайте тут. Побистрячку – й розбіглися.

Царик. Ти кудись спішиш?

Воркута. Додому треба.

Царик. Що, мамка сваритись буде?

Воркута (цвиркаючи крізь зуби). Пофік мамка! У мене зранку комсомольські збори в бурсі. Погладитись, причесатися ще треба…

Царик. Що ти гониш? Які збори?

Воркута. Я ж кажу: комсомольські. Ні, серйозно!

Царик. Прогуляєш…

Воркута. Не вийде! Скандал буде…

Царик. Який скандал? Ти що, одна там комсомолка? Що, без тебе не обійдеться?!

Воркута. Одна, не одна… Грамоту мені вручати будуть. Із обкома секретар.

Щур. Во дає! Обрегочешся!

Царик. Яку грамоту? Що ти мені мізки париш?

Воркута. Яку-яку! За активну громадянську позицію. Ось яку!

Шпрот. За яку-яку таку позицію?

Воркута. Та вже є за яку… За активну!

Щур. Во дає! (Регоче). Це ти хмирю з обкома давать будеш? Активно так!

Воркута. Це вже як вийде. Але спочатку він мені давати буде. Грамоту. А там… Скаже дать – дам, куди дінуся? Начальство!..

Шпрот (до «пацанів»). Слухай, Царику! Щуре! А може й справді?.. Матрос вже дрихне. Стопудово!.. Може й справді? Воркута діло каже… Поки доберемося до Матроса, вже й ранок… Га?

Царик (мнеться). Ну… Не знаю…

Щур. В принципі… (Починають блищати очі). Тільки домовляємося: Матросу – ні-ні…

Царик (зважившись). Значить, так… Мені Воркута!

Щур. Шпроте, ти Сальмонелу?

Шпрот. Ясна річ. Треба ж за динамо наказать!

Щур. Ну, у мене вибір невеликий! (Хапає Жанку за руку, тягне до себе). Пішли, красапєта, лавочку вибирати! Пішли-пішли… (Жанка опирається). Пішли, кажу! Не наривайся! (Замахується бити). Не наривайся, кажу!

Жанка. Ну-ну… Давай!

Щур. Що то я не врубаюсь? Що, бунт?

Жанка. А мені не можна…

Щур. Що-що? Що значить: тобі не можна?

Шпрот. Та що ти її слухаєш? Дай по харі – і тягни!

Жанка. Дай! Дай по харі! (Щур заламує Жанці руку. Жанка скрикує). Тільки я на підписці у Хими!

Щур. Що-о-о?

Шпрот. Бреше!

Царик. Стоп! (До Жанки). Чим докажеш?

Жанка (визивно). Моє діло – попередити. Ви ж закон знаєте… Я що, кончена – підпискою Хими дуркувати?

Царик. І коли це він за тебе підписався? Вперше чую…

Жанка. Позавчора.

Щур. Гонить! Нутром чую…

Царик. Помовч… (До Жанки). Ну дивись!.. Якщо збрехала, сама знаєш!

Жанка. Знаю…

Царик. Усією пацанвою кликувати будемо!

Жанка (Щуру). Відпусти! (Щур відпускає). То я пішла? (Альці із Воркутою, махаючи ручкою). Па-па, дівчатка! Гарного вам відпочинку!

Жанка, гордо задерши голову, іде і зникає під аркою.

Алька і Воркута із заздрістю і водночас із ненавистю дивляться їй услід.

Щур (по недовгій паузі). Не повезло вам, красапєти! Чи, може, у вас підписка теж?

Алька і Воркута із понурою приреченістю опускають голови.

Шпрот. Ну, раз нема підписки – відпрацюєте за себе і за подружечку свою!

Царик. Негарно вона вчинила. Не по дружбі!

Воркута. Та пішла вона!..

Царик. Вона пішла, а ви лишились! Ну, що тут вдієш? Така вже доля ваша… Розчехляйтеся!