Читать книгу Я рисую счастье мелом… - Владимир Прохода - Страница 32

Ти біля моря в сяйві неба,

І вітер пестить ніжно стан,

У мене теж така потреба,

Але між нами океан…

Волосся ти збираєш в косу,

Із пліч сповзає твій халат,

Пісок лоскоче ноги босі,

А тебе тішить аромат.

Повітря, що смакує морем,

Краплини носить до небес…

Мене вкриває чомусь сором,

Мабуть що ти стоїш вже без

…нічого,

А потім стрімко до води

Біжиш, не бачачи нікого,

А я шепочу: " Не ходи,

Не залишай мене Надії,

Казкову яв, бо як у сні,

Спустились з неба мої мрії…

Чи може все це не мені?