Читать книгу Програмiст. Науково-фантастична повість - Володимир Безверхній - Страница 6

До останнього моменту Олег не знав, хто працюватиме з ним у проекті.

– Боже мій, такий збіг обставин! – сплеснула у долоні Марина. – Мене попередили, щоб чекала сюрприза, але це схоже на сон.

– Ми, як і раніше, разом, – мовив Віктор, протираючи скельця окуляр.

Олег не вірив власним очам: перед ним стояли його найкращі друзі по університету.

– От і перетнулися наші життєві дороги, – мовив задоволено Олег.

– Це Віра – дружина Віктора, – сказала Марина і підійшла до стрункої рудоволосої жінки.– А це Павло – мій чоловік, – продовжила вона, вказуючи на вродливого зеленоокого чоловіка. – Я впевнена, що ти одобриш наш вибір.

– Попрацюємо, подивимось, – відповів Олег.

– Невже нам не пощастило з керівником? А обіцяли чуйного і доброго, – пролунав дзвінкий голос Віри. Від цих слів стало весело, настільки беспосередньо і по-дитячому вони прозвучали. – Доведеться перевиховувати і вчити гарним манерам.

– Даремно, краще підкоритися, – мовив Віктор.

– Знову з мене агресора робите, – обурився Олег. – На випускному вечері знущалися і тепер. Я дійсно добрий, але вимогливий.

– Ми не сумніваємося, – в один голос сказали Віктор та Марина і розсміялися…

Рік промайнув, наче один день. Програма добре почувалася у відведеному для неї просторі, розвивалася навіть швидше, ніж передбачалося й зі старанністю відмінника оволодівала знаннями, які їй пропонували. Збирання рядів чисел було вже в минулому, тому що навіть генерований ряд в мільйони чисел Марі відтворювала за тисячні долі секунди. Період подібних забавок незворотньо пройшов. Комп’ютер, де вона жила, був абсолютно ізольований. Олег і його група чітко усвідомлювали – максимальний контроль за ситуацією забезпечить ефективну роботу і спокій та вбереже від незапланованих можливих наслідків експерименту. Внутрішнє відчуття підказувало Олегу, що найважливіші результати ще попереду…