Оглавление
Володимир Лис. Місяць, обмитий дощем (збірник)
Я мусив про це написати
Місяць, обмитий дощем
І. Шлях равлика. Автобіографічно-життєве
Десять слів
Подарунок учителя
Подвиги, ордени, перемога
Ісус: Боже і людське
Відчинені двері
Уділ
Рожеві кульки
Шлях равлика
Що нагадує…
Травинка
Біле на білому
Безсоння, просто безсоння
Сльоза-ілюзія
Викреслені народи
Шкода Екримію
Лист
До і після «епохи Гутенберга»
Запитання з пошарпаного папірця
Політ
ІІ. Колюче терня. Новели, новели-есеї
Осколок
Труха
Прошена Арсениха
Семенів заповіт
Дитина війни
Кішка
Колюче терня
1
2
3
4
Записка
Перший лід
Обличчя
Дружина чиновника
Ідеал
Дезінформація
Понеділок
Вівторок
Середа
Четвер
П’ятниця
Субота
Неділя
Білі ворони
Запах вітру
Розмова в дорозі
ІІІ. Нобелівка і яблука. Література та її творці
Катерина
Рядок
Воля
Заручник Максим Рильський
Мартиролог шістдесятих
Некролог Маланюка
Третє цвітіння
Випадок на полюванні
На волі – на прив’язі
Ярлик поету
Чарка горілки і два видатні ізгої
Покаяння і впертість заручника
«Поцілунок»
Нобелівка і яблука
Василеве плече
Прощання зі світлим Поетом
Батьківська хата Архипа Данилюка
Схожа на своїх прадідів і правнуків
Особиста думка
День ангела з Олегом Лишегою
Крила Короткевича
Троє у Всесвіті, не рахуючи поезії
Світ від Кестлера й Уіндема
Дві помилки Йосифа Бродського
Шоу і користь скоромного
І Лєнін, і Санов…
Серпик «правильного» Місяця
Сучасні нагульновці
Слава справжнім «графоманам»!
Так хотів би прочитати
Компанія
ІV. Нява й Інтеграл. Повість-есей
1
2
3
4
5
6
7
Отрывок из книги
Більшість читачів знають мене як романіста. Але крім романів, яких набралося вже півтора десятка, я все свідоме життя писав і так звану малу, або коротку прозу. З юності, ще зі шкільних років – етюди, новели, з дев’яностих років минулого століття – есеї. Писав їх тому, що… писалося, бо не міг не писати, це становило основу мого життя. Це були й мої просто роздуми, вправи у слові, але здебільшого реакція на щось, що схвилювало, як то кажуть, зачепило, на якийсь життєвий епізод, свідком якого я став, серйозні або іронічні, інколи з гіркою іронією, роздуми з приводу чогось, що відбулося, побаченого і почутого, важливого іноді тільки для мене самого, реакція на чиюсь творчість, на природу і її дива, сам плин життя, а з часом – і роздуми про його сенс та людське призначення.
Частину цієї прози час від часу друкували в газетах, журналах, альманахах, збірниках, ще більше таких моїх творінь не друкували ніде, хоч і були завершені. А ще є новели й есеї, які з різних причин не дописав, лишилися і начерки та маленькі ескізи до тих же новел і есеїв, спонтанні записи.
.....
З іменем свого грізного суворого Бога вони йшли по чужих світах, а в час Голокосту – покірно в табори й газові камери, часто тисячами під охороною десяти чи й п’яти солдатів. Здавалося б: кинься ця маса – змете, розтопче тих нещасних есесівців. Але ні. Повстали лише в двох гетто – варшавському і литовському, раз – в Аушвіці (Освенцимі), та й то радше з відчаю.
На запитання, чому такі покірні, ви ж хитрі, все вмієте і знаєте, відповідали: все у волі Божій, значить, так треба.
.....
