Читать книгу Я, вона та Бог. Бог вигадав твій секс - Володимир Олександрович Ткачук - Страница 3

Гадаю, що аналіз варто розпочати з найпоширенішої у світі релігії християнства – його дотримуються близько 2,2 млрд осіб, що становить понад 1/3 людства. Християнство посідає перше місце у світі за географічним поширенням, тобто майже в кожній країні світу є хоча б одна християнська громада. Що до мене, то я й сам християнин, правда не з ідейних поглядів, як ви вже могли зрозуміти, а через процедуру занурення у воду, невдовзі після мого народження. Чого б я не зробив при наявності свідомості.

Християнство виникло в Ⅰ ст. в східній частині Римської імперії – в Палестині – як релігія, звернена до всіх принижених, та бажаючих справедливості. В її основі лежить ідея месіанства – надія Божого позбавлення від всього поганого та злого, що є на Землі.

Центром християнства є особа Ісуса Христа, який є одночасно Сином Божим та Сином Людським. Ісус прийняв страждання і смерть заради спокутування первородного гріха.

Для більшості християнських конфесій і більшості християн по всьому світу беззаперечним авторитетом є Біблія. Тобто все, що написане в цій книзі, сприймається на віру і не потребує ніяких доказів. В Біблії життя і вчення Ісуса Христа викладене в 4-х канонічних Євангеліях – від Матвія, від Марка, від Луки та від Іоанна, які входять в Новий Заповіт.

Основні Християнські ідеї:

Віра, що Бог один, але він є Трійця, тобто Бог має три «обличчя»: Батько, Син, та Святий Дух, які створюють єдиного Бога, який в свою чергу створив Всесвіт.

Віра в спокутувальну жертву Ісуса Христа – друге обличчя Трійці, Бог Син.

Віра в Божу благодать – таємничу силу, яку бог надсилає, для звільнення людства від гріха.

Віра в загробне життя.

Віра в існування добрих духів – ангелів, та злих духів, бісів, з їх повелителем Дияволом.

В Ⅳ ст. н. е. імператор Константин проголосив Християнство державною релігією Римської імперії. Вслід чого християнство розпалося на три течії. В 1054 р. християнство розділилося на римсько-католичну та православну церкву. В ⅩⅥ ст. в Європі з початком Реформації, утворився протестанізм.

Різниця між православ’ям та католицизмом в основному полягає в наступних аспектах. В православ’ї не має, єдиного голови церкви, відсутнє поняття про чистилище, як місце, тимчасового перебування душ померлих, священнослужителі не дають обітницю безшлюбності як в католицизмі. Главенствуючим в католичній церкві є папа, якого обирають на пожиттєвий термін. Центром римо-католичної церкви є Ватикан – держава, що займає декілька кварталів в Римі.

Протестанізм має три основні течії: англіканство, кальвінізм, та лютеранство.

Головні відмінності протестантів від католиків та православних. Протестанти стверджують, що тлумачити священне письмо може священство, але частіше – збори віруючих, а іноді сам індивід.

Католики проповідують культ Діви Марії як Божої Матері і Заступниці роду людського. Протестанти відкидають догмати Католицької Церкви про Богородицю.

Протестанти визнають тільки два таїнства – хрещення і причастя, а не сім як католики та православні.

Досить стисла історія християнства та основних положень релігії. Відтепер можна перейти до аналізу, положень християнства, відносно стосунків між чоловіком та жінкою. Які займають ледь не центральне положення біблійних доктрин.

Я гадаю, кожному з нас відому, що непорочність, та цнотливість, у розумінні християн, є важливим аспектом. А сексуальні стосунки за межами шлюбу, викликають не прийняття християнською громадою, викликаючи обурення, а інколи навіть огиду, як результат відлучення від церкви. Причина такої позиції є досить простою, якщо звернутися до Святого Письма, то можна знайти ряд вказівок, які трактуються теологами, як заборона, дошлюбних стосунків:

«Не безчесть своєї дочки, і не роби її блудливою, щоб не стала блудливою ця земля, і не наповнилась земля розпустою». ²

«Блудниця не буде з Ізраїлевих дочок, і блудодій не буде з Ізраїлевих синів». ³

«Нехай буде в усіх чесний шлюб та ложе непорочне, а блудників та перелюбів судитиме Бог». ⁴

Правозахисники Біблії скажуть, що в цих рядках йдеться про такі гріхи як блуд, та перелюб, і добре, що тих хто здійснив подібне гріходіяння буде покарано. Адже Бог наперед приготував сексуальні відносини для подружжя, і тільки для подружжя, а людина віддалася всіляким помислам до шлюбу, за що має бути покарана.

Можна було б знайти думку захисту слушною, і навіть гідною з точки зору моралі, але слова Апостола Павла – найвизначнішого християнського місіонера, «апостола народів» та одного з перших богословів християнства, дещо ускладнюють ситуацію, та вносять певну вуаль, на міжособистісні стосунки:

«А про що ви писали мені, то добре було б чоловікові не торкатися жінки. Але, щоб уникнути розпусти, нехай кожен муж має дружину, і кожна жінка хай має свого чоловіка. Нехай віддає чоловік своїй дружині потрібну любов, так само й чоловікові – дружина. Дружина не володіє над своїм тілом, але чоловік; само й чоловік не має влади над своїм тілом, але дружина. Не ухиляйтеся один від одного, хіба за згодою, на час, для вправи в пості та молитві, а потім знову будьте разом, щоб не спокушав вас сатана вашою нестриманістю. Втім, це говорю вам як раду, а не як наказ. Бо хочу, щоб усі чоловіки були, як і я; але кожен має від Бога свій дар, один так, інший так. Говорю ж неодруженим і вдовам: добре їм залишатися, як я. Але ж не втримаються, нехай одружуються, бо краще женитися, ніж розпалюватися». ⁵

З цих слів можна зробити висновок, що Ап. Павло, бажав, щоб віруючі були схожі на нього, тобто сексуально стриманими, як і він сам. Саме відтоді, християнська доктрина про сексуальне утримання, стає ледь не центральною, у християнській теології. Втім в словах, Ап. Павла, це не єдина проблематика. Детально розбираючи даний вислів, «апостола народів», можна виявити, що його не цікавить жінка як особистість і відповідно не цікавить дітонародження.

Я хочу звернутися до одного з найбільш значимого філософа ⅩⅩ ст., логіка, математика, та лауреата Нобелівської з літератури, Бертрана Рассела, який в своїй книзі, «Шлюб та мораль», дає коментар стосовно слів апостола.

«З цього можна зробити висновок, що св. Павло абсолютно не згадує про дітей: біологічна суть шлюбу була для нього абсолютно неможливою річчю. І це цілком природно, оскільки він вважав, що гряде Друге Пришестя і цей світ скоро прийде до свого кінця: тоді люди будуть розділені на овець і козлів, і єдине, що важливо, це опинитися серед перших, а не серед других. Св. Павло стверджував, що статеві зносини навіть в шлюбі є перешкодою, що заважає досягти спасіння. Проте одружені будуть врятовані; але оскільки перелюб є смертний гріх, то перелюбники будуть неодмінно серед козлів. Пам'ятаю, я запитав у доктора ради, як кинути курити, і він сказав, що мені треба покласти в рот кисленький льодяник і смоктати його всякий раз, як прийде бажання закурити. Саме в такому дусі рекомендує апостол Павло шлюб як засіб проти гріха перелюбу.

Він не передбачає, що шлюб може приносити задоволення так само, як і перелюб; він просто думає, що в шлюбі його слабким братам буде легше не піддатися спокусі вчинити злочин. Йому не спадає на думку, що шлюб дуже хороша річ, а дружина може бути прекрасною і бажаною подругою, – в центрі всіх його думок перелюб, і вся етика відносин між статями будується з урахуванням цього гріха. Тут є щось схоже на те, як якщо б хто небудь стверджував, ніби хліб випікають тільки для того, щоб перешкодити людям красти тістечка». ⁶

Якщо розберитися в причинах подібних слів, Ап. Павла, то смію припустити, що вони могли бути викликані, тим, що центральна фігура Святого Письма, Ісус Христос, був неодруженим, та відповідно сексуально стриманим. Як свідчить Новий заповіт, Ісус не мав ні дружини ні дітей. Найближчі послідовники Ісуса також відмовилися від сім’ї. І з цього випливає, що Ісус не вважав шлюб, і все, що з ним пов’язано пріоритетним у своєму житті. Також подібні висновки можна зробити з слів Месії:

«Якщо хто приходить до Мене і не зненавидить свого батька та матері, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до того й своєї душі, той не може бути Моїм учнем». ⁷

Слова Ісуса трактуються і розуміються по різному, втім ортодоксальне християнство, трактує їх саме таким чином, якщо ви хочете бути ближче до бога, ви маєте утримуватися подалі від свої родини, дружини, і відповідно від статевих зносин.

Ще одна центральна християнська доктрина – непорочне зачаття, згідно якої Діва Марія чудесним чином зачала Ісуса Христа, при цьому залишаючись цнотливою, робить дуже важливий акцент на сексуальній стриманості. Цнотливість Діви Марії, це її головна якість, її особливість, вона, обрана, для унікальної, та священної цілі.

Не порочність Діви Марії, стала настільки привабливою в Середньовіччі, що стала центральною темою, релігійного мистецтва. В цей період набула поширення думка, що і сама Марія, народилася в результаті непорочного зачаття. В Новому заповіті, нічого не сказано про її батьків, втім інформацію, про батьків Марії можна знайти в апокрифах. Там говориться, що їх звали Іоакім, та Анна, в своєму шлюбі вони були бездітні. В той час вважалося не мати дітей, великим злодіянням. І от одного разу Іоакім вирішив принести жертву богові, в храмі, заради, народження малюка. Священник храму, заборонив, це робити, прогнавши Іоакіма, з храму. Це принесло велике горе для Анни, вона намагалася знайти втіху в молитві, сидячи під лавром, їй з’явився ангел, який запевнив Анну, що в потрібний час, вона народить. Таким чином, зачаття Анни трансформувалося з фізичного в духовне. І як результат ми отримали церковну догму про непорочне зачаття.

Що до самої Діви Марії та не порочного зачаття Ісуса, в найстаріших ортодоксальних християнських текстах, в Євангеліє від Марка, не сказано нічого конкретного. Тільки в більш пізніх християнських трактах, з’являється ідея буцімто Ісус, народився в результаті не порочного зачаття. Наприклад в Євангеліє від Матвія, говориться, що Марія, була знайдена з дитиною, «Святого духа». А в Євангеліє від Луки, Марія отримала послання, від Архангела Гавриїла: «Святий дух знайде тебе, й сила Всевишнього осінить тебе». Таким чином, не зважаючи на протиріччя які містяться в Біблії, непорочне зачаття стає центральною християнською доктриною, захистивши Діву Марію, від кари за первородний гріх.

Цікаво те, що сьогодні, я зіткнувся з думкою, серед теологів, богословів, та священнослужителів, що Анна, тобто мати Діви Марії, є кращим взірцем, ідеальної матері, оскільки в неї, кращий послужний список, для зайняття цієї позиції.

Як бачимо зі слів Ап. Павла, та позицій які займає Святе Письмо, у вигляді Ісуса, та інших біблійних персонажів, всі статеві контакти, що відбулися поза шлюбом, є аморальними, та люди вчинивши це злодіяння мають бути покарані, Господом.

Також хочу зауважити, що більшість ранніх отців церкви, дотримувалися позицій, за яких утримання, є кращим ніж сексуальне життя. Так Августин Блажений, вважав, що статевий акт, є продовженням первородного гріха, бажання статевого акту, навіть у шлюбі, слід розглядати як гріх, подружжя має розуміти свою провину, і їм має бути соромно за свої діяння.

Така точка зору суперечить всім біологічним законам світу і може розглядатися суспільством, як абсурд. Але варто поглянути на ситуацію до 1960-х років – заборони, суворості, лицемірство, розчарування, неврози – тотальне придушення сексуальної свободи, секс тільки заради продовження роду, та більше того не можливість навіть такого сексу – це все результат діяння церкви, та поширення подібних догм, як непорочне зачаття.

Якщо звернутися до Старого Заповіту то можна знову ж таки спостерігати цікаву ситуацію відносно сексу, та відношення до жінки. Коли Авраам зі своєю дружиною Сарою приходить до Єгипту, він стверджує, що Сара його сестра, і фараон, вірячи цьому, бере її в свій гарем:

«Скажи ж, що ти мені сестра, щоб добре було через тебе, і щоб я позостався живий через тебе». ⁸

Ситуація насправді досить обурлива, по декільком причинах. Перше Аврам сказав неправду, надавши приклад своїм послідовникам, що говорити не правду заради власної користі нормально. Друге, дружину Аврама взяв собі в гарем фараон, і що ще є більш разючим, то це закінчення цієї історії. Коли фараон дізнається, що Сара дружина Аврама, то обурюється тим, що Аврам приховав від нього правду, і фараон ненавмисно вчинив гріх. Саме таким був кодекс стародавнього суспільства. Згідно з ним жінка, що має статевий зв'язок поза шлюбом, піддавалась прокляттю, але це не поширювалося на чоловіків, за винятком того випадку, коли у чоловіка була зв'язок із заміжньою жінкою, адже саме в цьому випадку чоловік був винен у порушенні прав власності. Прав власності чоловіка, а не прав жінки та її вибору та свободи. Як бачимо цінність жінки під дуже великим питанням.

Первинні християнські традиції наголошували, що невинність молодої дівчини, приведе не тільки до порятунку її, а й є корисною для тих, хто знаходиться біля неї.

Амвросій Олександрійський – диякон християнської церкви в Олександрії, державний і церковний діяч говорив, «одна незаймана може спокутувати гріхи батьків та братів». Для сім’ї було не припустиму якщо в ній не було цнотливої дівчини. З цих причин молоді дівчата, або залишалися невинними все життя з власної волі, або були змушенні дотримуватися цнотливості, у монастирях куди були поміщенні батьками, примусово.

Позиції, що потрібно дотримуватися сексуальної стриманості настільки оволоділа умами людей, що вони стали вважати безшлюбність ознакою святості і шукати чернечого усамітнення в пустелі, де вони боролися з Сатаною, який викликав в їхній уяві хтиві бачення. Як зазначив Бертран Рассел:

«У той час для церковників стала ненависна звичка приймати ванну на тій підставі, що після неї тіло – як вважали вони – прагне до гріха. Мати непристойно брудний вигляд стало похвально, і запах святості почав проникати всюди. „Чистота тіла і чистота одягу, – говорив св. Павло, – означає нечистоту душі“. Саме тоді вошей стали називати перлами Господа, і покритий ними людина була святою поза всяким сумнівом». ⁹

З плином часу інтимні стосунки між людьми випробували на собі все більший вплив теології, св. Августина, який у V ст. визначив поняття сексуальності актом здійсненним проти природи. Заборонялися сексуальні контакти, які не мають своєї метою зачаття, не можна було застосовувати протизаплідні засоби. Пізніше всі ці заборони знайшли відображення в законодавстві. Та розглядаються мною, в наступному розділі.

У творах іншого теолога, який справив великий вплив на Захід, Фоми Аквінського, чітко проявляється думка, що сексуальне бажання є природним, а до найтяжчих гріхів проти природи він відносив гомосексуалізм, та співжиття в неприродних позиціях, мастурбацію. Під впливом його вчення сексуальну активність, яка не веде до зачаття, розглядали як збочення.

У християнській теології, мастурбація заборонялася, по тій причині, що вважалася позашлюбним статевим актом – перелюбом. Тільки з появою чернецтва, засудження мастурбації стало не таким критичним, оскільки допомагало ченцям та черницям, не порушувати їхнє сексуальне утримання.

Ще однією важливою забороною є секс під час менструації: «І як чоловік ляже з жінкою під час недуги її, та й одкриє наготу її, криничину її одкрив, і вона відкриє криничину крові своєї, обох їх викоренити з між людей». ¹⁰ Прямі слова Господа до Мойсея говорять про жорстоке покарання людей, які займалися сексом під час менструації. Теологи не можуть дійти висновку, яке саме покарання мається на увазі, але те, що Біблія, забороняє, подібний статевий акт, є очевидним фактом.

Секс під час менструації, не єдиний вид сексу, який забороняється Біблією, під релігійну заборону потрапили всі сексуальні дії, які не ведуть до дітонародження.

Таким чином у пізньому середньовіччі секс також ототожнювався зі злом. Християнська церква набувала все більшого впливу на суспільне життя і суспільну думку, в т. ч. щодо сексуальних питань. У тогочасній суспільній думці сексуальні функції пов'язували з тяжкими захворюваннями, до них формувалося негативне ставлення. Однак цілковитої заборони сексу не було через необхідність продовження людського роду. Призначення статевих органів вбачали винятково у відтворенні, тому будь-яке інше їх використання (гомосексуальний акт, анальні контакти, секс із тваринами) вважали таким, що суперечить волі Бога. Законодавство усіх західноєвропейських країн передбачало суворе покарання, позбавлення життя, тяжкі тортури, за відхилення та збочення в сексуальному житті. Демонологічне ставлення до сексуальності людини, а особливо до жінки як до спокусниці та помічниці диявола, зумовлювало жорстокі покарання. За визначенням католичної церкви, клітор, є «соском відьми», а жінка в якої, такий «сосок» був знайдений, спалювали на вогнищі.

Наведу один з описів Томсона про те як відбувалося покарання «відьми» 1593 року:

«Коли страта відбулася… і троє засуджених були вже нарешті мертві, тюремник, знімаючи з них одяг, на оголеній жінці на ім'я Еліс Сем'юел виявив невеликий виступ плоті, який стирчав на пів-дюйма, ніби грудний сосок; причому і сам тюремник і його дружина, побачивши його відразу ж вирішили, що відкривати це загальним поглядам не слід, бо ж він знаходився в настільки потаємному місці на тілі, що споглядати його не було б пристойним. Однак, врешті-решт, не бажаючи приховувати настільки дивна обставина, вони все ж виставили це на загальний огляд, лише прикривши затишне місце, прямо над яким цей виріст утворився». ¹¹

Невже ні в кого, хто міг спостерігати, цю процедуро, не виникло, навіть думки, що в даний момент, вони спостерігають, орган, який є частиною анатомії будь-якої жінки. Хоча, що вже дивуватися, коли навіть, не існувало слів, якими б позначувалися жіночі статеві органи. Жіноче сексуальне бажання було темою табу, навіть за саму розмову, можна було потрапити на шибеницю, тож зі словами, виникли певні проблеми.

Але не дивлячись на відсутність повної заборони сексу через необхідність продовження людського роду, дітонародження, теж не було безконтрольним. Як я вже говорив стосунки, які не приводили до дітонародження вважалися гріхом, та осуджувалися з боку церкви, та суспільства. Таким чином можна прослідкувати як, у відносинах між дружиною і чоловіком з'явилася певна жорстокість: якщо жінка заперечує проти статевих зносин, якщо чергова вагітність може закінчитися її смертю, якщо в результаті може народитися хвора або психічно ненормальна дитина, якщо сім'я не в змозі прогодувати новонароджену дитину, все одно чоловік має право вимагати від дружини виконання своїх подружніх обов'язків, тому що він хоче зачати дитину.

Не менш велику значимість відношення до сексуальних зв’язків викликало поширення сифілісу, завезеного моряками Христофора Колумба в 1494 р. Епідемія почалася в Неаполі і швидко поширилася по всій Європі, викликаючи жах, та поширення думок, що це кара за сексуальну розбещеність.¹²

Думки, що Бог карає, людство за сексуальне розбещення, актуальні до нашого часу. Наприклад Баптистська церква, наполягає на тому, що Всесвітній потоп, за часів Ноя, є нічим іншим, як кара, за неправильне сексуальне життя. А ще досить актуальна думка, що «Бог послав літаки», знищити хмарочоси в Нью-Йорку 11 вересня 2001 року, за гомосексуальні контакти, аборти, та розпусту. Гадаю, що подібні думки, є чудовим прикладом того, яке місце сексуальне життя займає і місці вірян.

Добре, що сьогодні, відбулося значне послаблення сексуальних заборон з боку церкви. Завдяки сексуальній революції, демократичним свободам, ми відчуваємо не такий тиск релігії. Та чи так це насправді? Багатовікові християнські доктрини які пропагандували стриманість та регулювали стосунки між чоловіком та жінкою, ставши одними з головних принципів християнської етики, безсумнівно відзначилися на підсвідомості кожної людини. Навіть якщо ви вважаєте себе вільним від релігійних упереджень, ви неодмінно зіштовхувалися у своєму житті, з забобонністю – результатом дій церкви.

Сьогодні жінки – парафіянки бояться увійти в храм, під час менструації. Та більше того жінки бояться сказати своєму партнеру про менструації, називаючи біологічний процес, як завгодно, вигадуючи найрізноманітніші слова: «справи», «монстри», «гості». Та і як в Середньовіччі так і сьогодні, не існує більш-менш нормальних слів для позначення жіночих органів. Так існують такі слова як: клітор, піхва, але чи можливо їх використати у контексті розмови подружжя, чи просто закоханих людей. Скоріше за все ні, не можна, існуючі слова, будуть актуальними в контексті розмови лікаря та пацієнта.

Окрім цього, чи не відчували ви сором за мастурбацію, у 12 років, що знову ж таки, є природнім процесом кожного підлітка? Чи можливо вам було соромно, за якісь сексуальні бажання, або ви засуджуєте прояви не типової сексуальної поведінки, гадаєте, що релігія тут не причетна?

А як ви віднесетесь до жіночої цнотливості? А як до чоловічої? Стереотипне мислення, що жіноча не винність, набагато важливіша з точки зору моралі – брехлива, але в світі, на мій погляд відбуваються обурливі речі.

Наприклад у 1994 році, перед будівлею Конгресу США в Вашингтоні, зібралося 25 тисяч підлітків, для того, щоб, привселюдно заявити про свої наміри залишатися цнотливими, до шлюбу. На їхніх плакатах, рясніли написи: «Я вірю, що справжнє кохання може чекати. Тут і зараз я даю обіцянку: Богу, собі, моїм рідним, всім з ким я можу зустрітися, моєму майбутньому партнеру, моїм майбутнім дітям – що я залишусь сексуально чистим до того дня, поки не настане урочиста обітниця шлюбу».

Втім досить цікавим аспектом є те, що ще в 1991 році Інститут Кінсі провів дослідження у вигляді анкетування, респондентам задавалися питання типу: «Чи можна вважати, що у вас були сексуальні стосунки якщо ви…». Як виявилося в ході цього анкетування, 20% респондентів вважає, що жінка залишається цнотливою, якщо в неї були анальні контакти. А 60% опитуваних, вважать, що сексу взагалі не було, якщо не було проникнення, а оральні ласки, це всього-на-всього, оральні ласки. Втім таку позицію, можна розцінювати не як інакше, як невігластво.

Створення моральної система, що жінка має залишатися цнотливою, до шлюбу, йде в розріз з біологічними та соціальними принципами. Сьогодні сексологи все частіше зустрічаються з проблемою жінок, які зіткнулися з розпачом та панікою, при прояві будь-якої сексуальної пристрасті.

Та і взагалі подібна моральна система нав’язує свої заборони та упередження, ні як не впливаючи на реальну картину, як можна судити, з опитування «Кінсі», знову ж таки породжуючи страхи, забобони, святенництво, та упередження.

Причинної подібної ситуації, є відсутність полового виховання у дітей, сьогодні для підлітків, «втрата цнотливості», це серйозна моральна дилема. Кожна п’ятнадцятирічна дівчинка, задає питання «скільки потрібно зустрічатися з хлопцем, перед ти як з ним пересапати», це надзвичайно важливий крок в розвитку особистості, і дуже важливо в такі моменти керуватися своїми власними переконаннями, згідно своїх моральних стандартів, а не піддаватися тиску з боку суспільства.

Втім якщо в християнському суспільстві невинність жінки це всього-на всього, упередження, то для ісламського світу, це серйозне питання, і свою невинність, потрібно доказати, як правило, це відбувається під час першої шлюбної ночі. В шлюбну ніч, наречений має позбавити, наречену цнотливості, а всі гості бажають побачити «докази», у вигляді простирадла з плямою крові. Якщо докази не будуть продемонстровані, і крові на простирадлі не виявиться, наслідки покарання можуть бути досить жорстокі, включаючи, розлучення, побиття дружини, або навіть вбивство. Цей обряд буде більш детально розглянутий у другому розділі.

Що хочу додати наостанок, це те, що мусульманським жінкам, доведеться звертатися до лікарів, щоб ті видали сертифікат який засвідчить їхню цнотливість, оскільки навіть при статевих контактах, з дружиною, що зберегла цнотливість, не має жодних гарантій, що при розриві дівочої пліви, у них буде кровотеча.

І ще одним варіантом, доказу своєї незайманості, є хірургічне втручання, за допомогою, якого, лікар, може провести операцію, зашивши «стінки піхви». На сьогодні подібні операції популярні не тільки в мусульманських країнах, а по всьому світу.