Читать книгу Я, вона та Бог. Бог вигадав твій секс - Володимир Олександрович Ткачук - Страница 4

Палестинські євреї протягом багатьох століть, знаходилися під ворожою владою. Тільки в Ⅱ ст. до. н. е. вони змогли досягти політичної самостійності, та незалежності, за цей час значно розширивши свою територію, та розвинувши свої економічні стосунки. В 63 році до н.е. римський воєначальник, вводом військ в Палестину, примкнув її до Римської імперії, і цим самим Палестина знову втратила свою незалежність.

Втрата політичної самостійності сприйнялася місцевим населенням як трагедія. В політичних подіях вбачався релігійний сенс. Що призвело до збільшення релігійних угрупувань євреїв, які відстоювали свої національні права.

– Хасиди – правовірні іудеї.

– Садукеї – займали позицію примирення, складалися переважно з вищих спільнот іудейського суспільства.

– Фарисеї – боролися за чистоту іудаїзму, виступали проти контактів з чужоземцями. Та проповідували збереження зовнішніх норм поведінки.

В кінці Ⅰ ст. до н е. з’явилися зелоти – вихідці переважно нижчого шару населення. Всі ці релігійні групування вели боротьбу з Римською імперією, та відстоювали свої права на територію, та політичну незалежність. Не маючи ніякої змоги протидіяти римській владі, посилювалася віра в приход Спасителя, Месії. Який мав покласти край несправедливому відношенню, та пригнічуванню євреїв.

На сьогодні чисельність іудеїв у всьому світі оцінюється близько в 13,4 мільйона, або близько 0,2% від усього населення Землі. Близько 42% всіх іудеїв проживає в Ізраїлі і близько 42% проживає в США і Канаді, більшість інших проживає в Європі.

Іудаїзм заявляє про історичну спадкоємність, що охоплює більш ніж 3000 років.

Іудеї вірять у загробне життя, але найбільшу увагу іудаїзм приділяє земному життю. Засновником можна вважати Мойсея, якому Бог передав Тору (заповіт). В основі іудаїзму лежить Тора, або «закон» – п'ять перших книг єврейської Біблії. Тора означає не тільки «закон», а й «вчення». Тора містить у собі вчення Бога про себе самого, про мету творіння й про те, що його народ мусить бути покірним. Читання Тори, найважливіша частина служби в синагозі, там же віряни звертаються до Бога з молитвою.

Тора містить 613 заповідей: 238 наказів і 365 заборон – це настанови Бога, що їх мають дотримуватись іудеї.

За досить довгий час існування іудаїзму, культура євреїв змінювалася, набувала нових особливостей, та випромінювала свої звичаї, та артефакти. Відповідно і відношення до сексу було складним та не однозначним. Аналізувати відношення євреїв до сексу складно, оскільки проміжок часу, і кількість угрупувань в іудейській спільноті досить велика. І результат аналізу буде залежати від періоду та групування яке ви аналізуєте.

Не дивлячись на те, що іудаїзм утворився задовго до християнства, і тим-більше задовго до ісламу, іудаїзм виступає в ролі посередника між цими релігіями, тому погляди на сексуальність та міжособистісні стосунки в чомусь дуже схожі на християнські та мусульманські.

Наприклад в іудаїзмі як і в християнстві робилася спроба пропаганди сексуального утримання, яка не прижилася. Есеї Ⅰ ст. н. були виключно групою чоловіків аскетів, які жили без шлюбу та сексуальних стосунків. Есеї були переконані, що вони останнє покоління людей на Землі, і вся їхня діяльність була спрямована, на спасіння Світу від гибелі.

Що до мастурбації то в іудаїзмі як і в християнстві є теж спільні риси, заборона та історія про Онана. Онан – персонаж П'ятикнижжя, другий син Іуди. Після загибелі старшого сина Іуди Онан, згідно з традицією левірату, був зобов'язаний взяти в дружини його вдову Фамарь щоб вона змогла принести спадкоємця, який вважався б первістком від старшого сина:

«Коли він сходився з жінкою брата свого, то марнував насіння на землю, аби не дати його своєму братові»¹³– за що і заслужив смертну кару від Господа.

Ця історія про Онана використовується як прямий доказ заборони мастурбації як в іудаїзмі так і в християнстві. Хоча насправді тут відбулося невірне трактування П'ятикнижжя, бог покарав Онана не за мастурбацію, а за перерваний статевий акт. Оскільки перерваний статевий акт не веде до дітонародження, а отже є гріхом. Втім цей факт мало кого цікавив, і як ви вже здогадалися слово «онанізм» походить від імені Онана.

Що до одностатевого сексу в іудаїзмі теж є заборони, і навіть смертна кара, за секс між чоловіками. У Пятикнижжі говориться: «Якщо чоловік займався з іншим чоловік, як із жінкою, то обидва здійснили мерзенний акт. Вони мають померти». ¹⁴ Однак релігієзнавці, які досліджують культуру євреїв, стверджують, що під цією забороною, мається на увазі сам анальний секс між чоловіками, а не гомосексуальність як такова.

Бо інший розділ Пятикнижжя розповідає, про любовний зв'язок сина царя Іонафана та молодого Давида. Уперше коли Іонафан побачив Давида, «він зрозумів, що його душа повязана з душою Давида, та Іонафан полюбив Давида як власну душу». ¹⁵ Обидва чоловіки полюбляли цілуватися.¹⁶ Коли Іонафан був убитий, Давид впав у відчай, і виразив свої почуття так: «Твоя любов коштує для мене більше, ніж любов жінки». ¹⁷

Тобто відношення до гомосексуальності іудаїзму досить розмите якщо зважити, що є ще одна притча, про Лота, яка з початку не мала відношення до гомосексуальності, а з часом стала, ледь, не центральною, як для іудаїзму так і для християнства, і ісламу.

Коли Лот сидів у брамі содомській, до нього прийшли два ангели, які хотіли перевірити, чи дійсно в Содомі твориться те, що про нього говорять. Лот запрошував ангелів до себе в будинок, але вони сказали, що будуть спати на вулиці. Лот сильно наполягав і нарешті упросив. Він зробив їм частування і спік прісні хліби. Однак не встигли вони ще лягти спати, як жителі всього міста прийшли до його будинку з вимогою вивести до них гостей, щоб содомляни «пізнали їх». Лот вийшов до содомлян з відмовою, запропонувавши натомість двох своїх незайманих дочок, щоб ті робили з ними, що їм заманеться.

Жителям міста це не сподобалося і вони стали проявляти агресію по відношенню до самого Лота. Тоді ангели засліпили содомлян, а Лота і його родині веліли покинути місто, оскільки воно буде зруйноване.¹⁸ Не дивлячись на те, що жителі Содома зазівалися на ангелів, та вимагали з ними сексуальних стосунків, трактування притчі є різні. Деякі знавці Біблії, говорять, що Содом було зруйновано, не за вимагання гомосексуальних контактів з ангелами, а за відсутність гостинності, з боку жителів Содома. Але є і більш радикальні трактування цього епізоду, які закінчуються смертною карою, посилаючись на цю історію про Лота.

Втім мене бентежить не тільки відношення євреїв до гомосексуальності, мене ще й обурює відношення до сімейних ціностей. Якщо ви уважно читали притчу, то мали звернути увагу, на ці рядки, «Лот вийшов до содомлянам з відмовою, запропонувавши натомість двох своїх незайманих дочок, щоб ті робили з ними, що їм заманеться». З цього я можу зробити висновок, що жінок в іудейському світі не надто шанували.

А ще звертаю вашу увагу на походження слова «содомія» яке використовується у всьому світі, як історичний термін для позначення різних форм сексуальної поведінки, що оцінюється як девіантна, і має богословське і правове забарвлення. Поняття содомії включає в себе в різні тлумачення та всілякі прояви сексуальності, не пов'язані з можливістю зачаття нового життя. Ну і саме слово, як вже всі зрозуміли походить від назви міста Содом.

Лесбізм також забороняється равиністичною традицією і літературою. Ця заборона базується на вірші Тори «Не йдіть шляхом Єгипту, де ви жили раніше, ні Кнаан, куди я вас веду. Не виконуйте жодному з їхніх звичаїв»¹⁹ У талмудичних літературі пояснюється, що маються на увазі сексуальні звичаї і що одним з заборонених звичаїв весілля справляли між двома жінками, а також шлюб між чоловіком одночасно з жінкою і її дочкою.²⁰ Талмуд – містить різні думки майже з будь-якого питання, проте більшість сучасних талмудистів дивляться на лесбійське кохання негативно.

За лесбійське кохання може слідувати покарання батогами або різками. Жіноче гомосексуальна поведінка не тягне за собою пенетрацю членом, тому розглядається рабинами як менш серйозне порушення в порівнянні з чоловічим гомосексуальним поведінкою, і класичним покаранням за лесбійське кохання шмагання батогом.

Принизливе ставлення до жінок підкріплене не тільки історією про Лота та його доньок. П'ятикнижжям рекомендується забиття камінням, за вчинення перелюбу, як чоловіка так і жінки. Втім в дійсності за вчинення перелюбу, покарання жінок завжди було більш суворе, ніж покарання чоловіків. Заміжні жінки можуть бути побиті камінням, якщо вони мають статеві контакти, з будь-ким іншим окрім власного чоловіка. Навіть якщо вони були зґвалтовані, закон вимагає смертної кари. Відповідні рядки можна знайти у Второзаконні, «Заручені діви, не повинні бути побиті камінням, якщо вони були зґвалтовані за межами міста. Зґвалтована не власним чоловіком, заміжня жінка повинна бути побита камінням разом зі своїм ґвалтівником». Тобто цінність життя жінки була не важливою для тодішньої єврейської громади, і покарання через закидання камінням виконувалося тільки через честь чоловіка, яка зазнала шкоди, через зраду дружини.

Доречі смертна кара в іудаїзмі була досить розповсюдженою і була передбачена релігійними книгами іудаїзму. Талмуд згадує чотири способи страти, до якої засуджує суд: побиття камінням, спалення, страта мечем і удушення.

Досить жорстокий метод кари побиття камінням присуджували за 18 видів злочинів, за які Біблія прямо вказує подібну страту. Проте, в Талмуді закидання камінням було замінено скиданням засудженого на каміння. Відповідно до Талмуда, засудженого слід скидати з такої висоти, щоб смерть наступила миттєво, але його тіло при цьому не було спотворене. Побиття камінням відбувалося так: засудженого судом поїли витяжкою з наркотичних трав в якості знеболюючого, після чого його скидали зі скелі, і, якщо він не вмирав від цього, скидали на нього зверху один великий камінь.²¹

Ще один не менш жорстокий вид покарання, спалення – пропонується Талмудом тільки в тих випадках, в яких ця страта встановлена біблійним законом. Щоб тіло засудженого до страти спаленням не було понівечене, його шию слід обмотати двома хустками і тягнути їх в протилежні сторони до тих пір, поки засуджений не відкриє рот; потім слід ввести в рот палаючий гніт, який «досягне його нутрощів». Фактично ця кара є задушенням, оскільки, по всій ймовірності, в цьому випадку смерть настає не від вогню, а від задухи.

Страта мечем передбачалася для покарання вбивць. Ця форма страти ґрунтується на відповідних біблійних вказівках.²²

Удушення пропонувалося у всіх випадках, коли інший спосіб страти за скоєний злочин не був передбачений законом, оскільки воно вважалося найбільш гуманним і найменш спотворює тіло стратою.

Якщо повернутися до питання перелюбу, то чоловіки, могли вільно займатися сексом з незаміжніми жінками, тут варто зробити наголос, що тільки з незаміжніми жінками, як до шлюбу так і поза шлюбом. З цим пов'язаний той факт, що в П'ятикнижжі, не має заборони на проституцію. І в Біблії, згадується велика кількість повій. Таким чином до чоловіка не прицінялося жодне з чотирьох покарань запропоноване Талмудом.

Стосовно шлюбу до ситуація теж досить цікава та абсурдна, за своїми положеннями. Іудейський закон дозволяє одружуватися в дитячому віці, але тільки дівчатам; незважаючи на те, що хлопчики, згідно рабинської літературі, вважалися чоловіками вже до дев'яти років, їм дозволено вступати в шлюб тільки після досягнення повноліття (13 років). Дівчатка, згідно Талмуду, вважаються жінками вже з трьох років. У зв'язку з цим вже з цього віку, в разі сексуальної близькості з чоловіком, можливе укладання шлюбу;

Іудаїзм в цілому розділяє жінок на 3 вікові групи:

– Ктана («дитя») – до цієї групи належали всі дівчатка у віці від 3-х до 12-років.

– Наара («дівчина») – до цієї групи належать всі дівчатка старше 12 років, проте залишалися вони ними, як правило, не більше 6 місяців. Дванадцятирічний вік вважався віком настання жіночого повноліття, хоча при певних обставинах повнолітньою дівчина могла стати значно пізніше.

– Богерет («зріла») – до цієї групи належать дівчата старше 12 років, які вже не належали до категорії наара. Такі дівчата вважалися дорослими з усіх аспектів.

Дівчата, що відносяться до першої групи, були повністю об'єктом влади свого батька, який міг видати їх заміж незалежно від їх згоди. Аналогічну влада батько мав і при розлученні. У разі його смерті або відсутності з тих чи інших причин, дівчинка переходила під контроль своїх братів, які в сумі мали ті ж права на видачу своєї сестри заміж, що і її мати. Що ж стосується дівчат (Наара), то в талмуді немає певної точки зору на те, чи мають вони ті ж права, що і ктана або ж мають повне право вільно вибору, як і богерет.

Багатоженство в іудаїзмі вважалося можливим, щоб уникнути голоду, вдівства, або в разі жіночого безпліддя, а також в левіратском шлюбі, коли брат повинен був одружитися і забезпечувати вдову свого брата.²³ Незважаючи на численні згадки в Торі, вчені вважають, що полігамія насправді не була поширена в біблійні часи, так як багатоженство вимагає багатства. Втім я дотримуюся іншої думки, зважаючи на кількість дружин таких біблійних взірців як: Аврам, який мав дружину Сару, та декілька наложниць, Давид який мав більше 10 дружин, Соломон який ніби то мав близько семисот дружин, та декілька сотень наложниць.

Жінки будучи в гірших умовах, не мають змоги розірвати шлюб, це право надається тільки чоловікові. Про це у своїй книзі «Секс та релігія» говорить Даг Ейнстейн Ендшьо.

«Дві ортодоксальні єврейки, мати трьох дітей Мішель і мати чотирьох дітей Дані, були залишені своїми чоловіками наприкінці 1990-х років. Чоловіки, однак, не мали бажання, розлучатися, хоча й підтримували статеві стосунки з іншими жінками та навіть мали з ними спільних дітей. Згідно із законами ортодоксального іудаїзму, тільки чоловіки мали право подати заяву на розлучення, тому в Мішель і Дані не було іншого вибору, крім як залишитись у шлюбі». ²⁴

Це не єдиний подібний випадок, з Мішель та Дані, більшість іудейських жінок стають заручницями власного шлюбу. За давньою традицією чоловіки збігали або його місцезнаходження ставало невідомим з якої-небудь причини, жінка стає Агуна («пов'язана») і не могла вступати в новий шлюб в силу того, що розлучення може здійснюватися лише за ініціативи чоловіка. У колишні часи зникнення чоловіка в далеких країнах було основною причиною подібної ситуації. В наш час, коли чоловік відмовляється від складання договору про розлучення через гроші, власність, або опікунство, жінка не може вийти заміж повторно. Чоловік в цій ситуації називається Месара (який відмовився від розлучення).

Подібну ситуацію не можливо врегулювати, оскільки шлюб, та відповідно розлучення, контролюється не світською владою, а релігією – ортодоксальними єврейськими судами. І єдиним способом уникнути жінкам релігійної влади, це вийти заміж за кордоном.

А в зв’язку з тим, що, шлюб укладається, за згоди релігійного суду, то шлюби між представниками різних конфесій, наприклад – мусульманина з єврейкою або буддиста з християнином, не можуть бути офіційно укладені в Ізраїлі. Таким чином великий відсоток шлюбів укладається за межами Ізраїлю, та відповідно збільшується відсоток міжнаціональних шлюбів, що спричиняє кризу національної ідентичності – сексуальний расизм в дії.