Читать книгу FакіR - В’ячеслав Васильченко - Страница 8

26 вересня 1993 року, острів Авгі, 15 год. 57 хв.

Гостей розмістили на другому поверсі. Практично в усіх кімнатах.

Одержуючи від елегантного портьє ключ, Лисиця переможно усміхнувся: «апартаменти» позначено цифрою «двісті тринадцять». Другий поверх, тринадцята кімната. Поет змовницьки підморгнув і показав «вікторію». Так одним махом Богдан «надбав» і номер, і поетичну збірку Марка Тейлора. Залишалось дочекатися морозива. З горіхами й шоколадом.

Поетові дістався двісті другий.

Про таємничий постріл, що зіпсував валізу, а якби не пістолет, то й речі гардеробу, домовились поки мовчати.

Примостивши невеликий скарб, Лисиця втомлено впав у «підкову» крісла. Нарешті. Можна трошки розслабитись. Де не взявся й почав налягати сон. Сильним і підступним удавом виповз із-під крісла і враз обвив кількома залізними кільцями. Й не ворухнутись. Богдан не від того, щоб і піддатися. Та в двері як на лихо постукали. І сон мов рукою зняло. Підвівся й роздратовано рушив відчиняти.

Тейлор.

– Заходьте, – стримано мовив Богдан.

– Пробачте, що турбую, – почав заходячи поет, – але в мене – цікаві новини. Щойно по телевізору виступав слідчий у справі отої мільйонерової доньки, Пенелопи Димитріадіс, чи як там її… Ви мали рацію. Дівчина ночувала в готелі з коханцем. Але все складніше, ніж ви передбачали. Пенелопин плейбой намовив її утекти з ним до Штатів. Дівчина прихопила всі свої прикраси. Але від снодійного, підсипаного містером… містером Дайармідом, так, здається, назвався він (хоча, швидше за все, це прізвище вигадане), Пенелопа міцно заснула. А прокинулась жорстоко ошуканою. Так би мовити, у квадраті. Ні коханця, ні коштовностей.

– Цікаво, – мовив Богдан, радіючи в думках: влучив майже в десятку.