Читать книгу Далекий простір - Ярослав Мельник - Страница 33

– Дай електрощуп!

Хтось вовтузився біля його боксу, щось зламуючи і розплавляючи.

– Покидьки! – почувся той самий голос. – Дай лом!

– Я електрощупом.

– Ти йому відріжеш ноги, дурень! Дай лом!

Габр почув різкий тріск – і сила, що притискала його, кудись поділася. Він поворушив руками і ногами.

– Беріть його!

Його взяли під руки і коліна і понесли.

– Ну як, хлопче? Ти живий, чорт забирай?

Габр напівлежав у незрозумілій м’якій ніші, поруч були якісь люди.

– Хто ви?

– Ти що, не впізнав мене? – пролунав хрипкий голос.

– Окс? – тихо відгукнувся Габр.

– Він самий, чорт візьми. Ну й заховали тебе ці покидьки, ми насилу пробилися. Якби не нейтралізатори, нам би каюк. І аерофорси допомогли.

– Де ми? – запитав Габр.

– Не переживай, тут вони нас не дістануть. Тут Прозора Пляма, ну, я тобі потім поясню. Тепер найголовніше – гей, Коз! Дай відмочку. І поклич Нію. Слухай, хлопче, скільки вони тебе вже лікували, чорт забирай?

– Не знаю, – відповів Габр.

– Скільки в тебе ці пломби?

– Не знаю.

Почулися якийсь шум, рух. Як ніби крізь натовп хтось пробирався.

– Я тут, – сказав жіночий голос.

– Іди сюди. Дай руку, ось так. Спробуй зняти йому пломби.

Чиїсь тонкі теплі пальці лягли Габрові на обличчя.

– Ну що?

– Нічого не виходить, – сказав жіночий голос.

– Боляче, – простогнав Габр.

– Ось відмочка.

– Це не допоможе, – мовила жінка. – Потрібний розчин андростілла.

– Де ж ми його візьмемо, чорт забирай?

– Я ніколи з цим не мала справи. Наскільки я знаю, подібні речі знімаються андростіллом.

– Як ти не знаєш? – пролунав хрипкий голос. – Тобі ж самій ставили пломби.

– Це було так давно, і я нічого не пам’ятаю, – відповіла жінка.

– Коз! Іди сюди! Негайно організуй експедицію до мегаполіса за андростіллом.

– Слухаю, генерале.

– А тепер залиште нас.

Габр почув тупіт багатьох ніг, що віддалялися.

– Ну от, – сказав хрипкий голос, коли шум затих. – Ти в безпеці.

– Що таке «генерал»?

– Це старе слово, означає «начальник». Чорт забирай, ти живий, хлопче! – Габра поплескали по плечу. – Ми думали, тебе вже угробили. Ну і стіною тебе відгородили, якби мене не умовили взяти великий ультраріз, все пішло б до біса. Суцільна сталь.

– Ви зруйнували стіну? – запитав Габр.

– До бісової матері – і стіну, і стелю, все їхнє гадюче гніздо. Ну, відпочивай. Завтра хлопці дістануть андростілл – ми тобі зішкребемо ці сковорідки з очей. І більше ні про що не запитуй. Твоє завдання зараз – набратися сил і отямитися.

– Ваших багато загинуло? – запитав Габр.

– Відпочивай, хлопче, відпочивай.

Людина, що сиділа поруч, пішла, і Габр залишився наодинці.