Реклама. ООО «ЛитРес», ИНН: 7719571260.
Болеро
Інфаркт
Пробач, чи що
Мій Барабанкін
Кінець світу
Пташка, яка замерзла на льоту
Вдома у Бога
Автор
Чому я не втомлююся жити?
Це говорю я
Сміттєпровід
Звичайно, я знав, що десь існує ця кнопка. У ній закладені всі коди ядерних арсеналів планети. Іноді я навіть подумував про людину, під чиїм шорстким пальцем знемагає від млості ця гладенька кнопочка. Можливо, цей палець належить Президентові, або – Головнокомандувачу, а можливо – начальникові Управління Безпеки. Хоч би як там було, але іноді, пізньої ночі, я завмирав від незрозумілого почуття – суміш солодкого очікування зі страхом – уявляючи цей спокійний, що згинається, як і належить, у трьох місцях, товстий палець з обгризеним нігтем. Іноді я ніби перевтілювався у самого володаря: не він, а я стояв біля напівосвітленого пульта в бункері, напівсонний, самотній, відімкнувши власним ключем потаємні двері святая святих. І всі образи – на людей, на суспільство, на світ – здіймалися в мені, коли я пестив вм’ятину заповітної кнопки.
Так, мені було солодко розгойдуватися на гойдалці почуттів, які то відроджувалися, то згасали самі собою. Колишні образи, ігнорування мене всіма, принижена гідність – прокидалися з небуття, оголювали у вищирі зуби: та зненацька думка про мільярди життів, великодушність, прощення всіх і вся – брали гору. І тоді подушечка мого пальця, що було розплескалася, повертала собі належний їй кулястий стан. Кнопочка, вона була моєю улюбленою іграшкою – під час нічного неспання: коли я, викотивши з гаража свій чорний «кадилак», під’їхавши на ньому до замаскованої під дачне селище бази, спускався під землю – щоб тут, у порожній просторій залі, при світлі однієї лише контрольної лампочки плекати своє почуття влади.
.....
Вона вже ридала, у мене на грудях.
Я відкрив очі і – поверх її голови – побачив ангела: красивого, який світився, – справжнього. Він стояв, випромінюючи жовте світло, в кутку, і його права рука була піднята. «Я з тобою», – сказав ангел.
.....