Оглавление
Ярослав Стельмах. Митькозавр із Юрківки (збірник)
Вікентій Прерозумний. казкова повість
Розділ І
Розділ II
Розділ III
Розділ IV
Санчата. оповідання
Санько-брехун. оповідання
Найкращий намет. повість
Приїхали!
Перша ніч
Відкриття
Конкурс пісні
Ловись, рибко!
Пліт
Несподівана пропозиція
Військова гра
«Нахаба» оповідання
Митькозавр із Юрківки, або Химера лісового озера
Розділ І
Розділ II
Розділ III
Розділ IV
Розділ V
Розділ VI,
Розділ VII
Розділ VIII
Розділ IX
«Мова моя золота, світ безкрайній, милий…»
Отрывок из книги
Сумнолистого жовтневого полудня брів Віка додому. Ніщо не радувало його – ні погожий суботній день, ані завтрашній вихідний. На душі в хлопця шкребли коти. І не ті коти, яких часто ще можна бачити в рамочках на стінах квартир або ж базарного дня у тьоть чи дядь з червоними обличчями – пухнастеньких котиків з голубими очима й рожевими бантиками на шиях, – а брудні й жилаві коти, королі задвірків і горищ, котрі пружнисто никають містом, зневажливо скалячись на перехожих. Ті коти, що не вагаючись і миті, заводять одчайдушні бійки за парканами чи просто на вулицях і виповнюють моторошним нявчанням тишу поснулих вулиць уночі.
І от сьогодні, тільки-но Віка вийшов із школи, п’ятеро чи шестеро харцизяк і допалися до його душі.
.....
Хлопець скривився.
– Ні-ні, не звичайний урок у прямому розумінні цього слова, а… До речі, котра година? – зовсім недоречно поспитав продавець і сам собі відповів: – За п’ять хвилин третя. Ого! Ну то як? Покладаєшся на мене? Пригадую, якось… Ну та це неважливо. То згода? Вибрати тобі щось на свій смак?
.....
