Читать книгу Психологія сексуальності - Зигмунд Фрейд, Зиґмунд Фройд, Josef Breuer - Страница 10

Переоцінка сексуального об’єкта

Психічна переоцінка, яку отримує сексуальний об’єкт, як бажана мета сексуального потягу, в найрідкісніших випадках не обмежується його геніталіями, а поширюється на все його тіло і має тенденцію охопити всі відчуття, які походять від сексуального об’єкта. Та ж переоцінка розповсюджується й на психічну царину та проявляється як логічне засліплення (слабкість судження) щодо душевних проявів і досконалості сексуального об’єкта, так само як готовність коритися і вірити всім його словам. Довірливість кохання стає, таким чином, важливим, якщо не найпершим джерелом авторитету[8].

Саме ця сексуальна оцінка так кепсько гармонує з обмеженнями сексуальної мети єднанням одних лише геніталій і сприяє тому, що для сексуальної мети обираються інші частини тіла[9].

Значення моменту сексуальної переоцінки найкраще вивчати в чоловіка, любовне життя якого вже стало доступним для дослідження, між тим як любовне життя жінки, частково внаслідок культурних спотворень, частково внаслідок конвенційної скритності та нещирості жінок, занурене наразі в непроникну темряву[10].

Сексуальне застосування слизової оболонки рота та губ

Застосування рота як сексуального органа вважається перверсією, якщо губи (язик) однієї особи торкається геніталій іншої, але не в тому випадку, якщо слизові оболонки обох осіб торкаються одна одної. В останньому винятку й полягає наближення до нормального. Кому огидні інші прийоми перверсій, що практикуються, ймовірно, з найдавніших доісторичних часів людства, той відчуває при цьому явну огиду, яка не допускає прийняти таку сексуальну мету. Але межа цього часто суто умовна: хтось пристрасно цілує губи вродливої дівчини, натомість лише з огидою зможе скористатися її зубною щіткою, хоча немає жодних підстав припускати, що порожнина його власного рота, яка йому зовсім не гидка, чистіша за рот дівчини.

Тут увага привертається до моменту відрази, яка шкодить лібідозній переоцінці сексуального об’єкта, але, у свою чергу, долається лібідо. У відразі хочуть бачити одну з сил, які призвели до обмеження сексуальної мети. Певна річ, вплив цих обмежуючих сил до геніталій не доходить. Але не підлягає сумніву, що й геніталії іншої статі самі по собі можуть бути предметом відрази і що така поведінка становить характерну рису всіх істеричних хворих (особливо жінок). Сила сексуального потягу охоче проявляється у подоланні цієї відрази (див. нижче).

Сексуальне застосування заднього проходу

Ще ясніше, ніж у попередньому випадку, стає зрозумілим при користуванні заднім проходом, що саме огида накладає печать перверсії на цю сексуальну мету. Але нехай не тлумачать як відому пристрасть із мого боку зауваження, що виправдання цієї відрази тим, що ця частина тіла служить виділенням і контактує з найогиднішим – екскрементами, – не більш переконливе, ніж виправдання, яким істеричні дівчата користуються для пояснення своєї відрази до чоловічих геніталій: вони служать для сечовипускання.

Сексуальна роль слизової оболонки заднього проходу аж ніяк не обмежується спілкуванням між чоловіками, перевага, що надається їй, не є чимось характерним для інвертованих відчуттів. Навпаки, вочевидь, педерастія у чоловіка зобов’язана своїм значенням аналогією з актом із жінкою, між тим як і при спілкуванні інвертованих сексуальною метою швидше за все є взаємна мастур- бація.

Значення інших частин тіла

Поширення сексуальної мети на інші частини тіла не є в усіх своїх варіантах чимось принципово новим і нічого не додає до нашого знання про статевий потяг, що в цьому проявляє лише свій намір у всіх напрямках оволодіти сексуальним об’єктом. Але поряд із сексуальною переоцінкою при анатомічному доланні меж статевих частин проявляється ще й другий момент, який, за загальноприйнятою точкою зору, здається дивним. Деякі частини тіла, такі як слизова оболонка рота та задній прохід, завжди зустрічаються в цих прийомах, ніби виявляючи домагання, щоб на них самих дивилися як на геніталії та поводилися з ними відповідно до цього. Ми ще почуємо, що це домагання виправдовується розвитком сексуального потягу і що в симптоматології деяких хворобливих станів воно реалізується.

Невідповідна заміна сексуального об’єкта – фетишизм

Зовсім особливе враження справляють ті випадки, в яких нормальний сексуальний об’єкт замінений іншим, що має до нього стосунок, але зовсім непридатним для того, щоб слугувати для нормальної сексуальної мети. Згідно з принципами класифікації статевих відхилень нам краще було б згадати про цю вкрай цікаву групу відхилень статевого потягу вже при відступах від норми щодо сексуального об’єкта, але ми відклали це до моменту нашого знайомства із сексуальною переоцінкою, від якої залежать явища, пов’язані з відмовою від сексуальної мети.

Заміною сексуального об’єкта стає частина тіла, загалом не дуже придатна для сексуальної мети (нога, волосся), або неживий об’єкт, що має цілком визначений стосунок до сексуальної особи, точніше до її сексуальності (частини одягу, білизна). Ця заміна цілком слушно прирівнюється до фетишу, в якому дикун втілює свого бога.

Перехід до випадків фетишизму з відмовою від нормальної або збоченої сексуальної мети становлять випадки, в яких потрібна присутність фетишистської умови в сексуальному об’єкті для того, щоб була досягнута сексуальна мета (певний колір волосся, одяг, навіть тілесні вади). Жодна варіація сексуального потягу, що межує з патологічним, не має такого права на наш інтерес, як ця, завдяки дивацтву спричинених нею явищ. Відоме зниження прагнення до нормальної сексуальної мети є, мабуть, необхідною передумовою для всіх випадків (виконавча слабкість сексуального апарату)[11]. Зв’язок із нормальним здійснюється за допомогою психологічно необхідної переоцінки сексуального об’єкта, яка неодмінно переноситься на все, що асоціативно з ним пов’язане. Певний ступінь такого фетишизму тому завжди і властивий нормальному почуттю, особливо в тих стадіях закоханості, в яких нормальна сексуальне мета здається недосяжною або досягнення її неможливе.

Патологічним випадок стає лише тоді, коли прагнення фетишу фіксувалося дужче, ніж за звичайних умов, і посіло місце нормальної мети, а потім, коли фетиш втрачає зв’язок із певною особою, стає єдиним сексуальним об’єктом. Такі загалом умови переходу варіації статевого потягу в патологічні відхилення.

Як першим стверджував Біне, а згодом було доведено численними фактами, у виборі фетишу позначається безперервний вплив набутого, здебільшого в ранньому дитинстві, сексуального враження, що можна порівняти з певною постійністю кохання нормальної людини («On revient toujours á ses рremiers amours» – «Стара любов не іржавіє»). Таке походження особливо чітке у випадках, в яких вибір сексуального об’єкта зумовлений винятково фетишем. Зі значенням сексуальних вражень у ранньому дитинстві ми ще зустрінемося в іншому місці[12].

В інших випадках до заміни об’єкта фетишем призвів символічний хід думок, здебільшого неусвідомлений цією особою. Шляхи такого ряду думок не завжди можна довести з упевненістю (нога є стародавнім сексуальним символом уже в міфах)[13], «хутро» зобов’язане своєю роллю фетишу асоціації з волоссям на mons Veneris (лобку); однак і ця символіка, мабуть, не завжди залежить від сексуальних переживань дитинства[14].

8

Не можу не нагадати про готовність гіпнотизованого коритися та вірити гіпнотизерові, яка змушує мене припускати, що сутність гіпнозу треба бачити в несвідомій фіксації лібідо на особистості гіпнотизера (за допомогою мазохістського компонента сексуального потягу). Ференці пов’язав цю ознаку сугестивності з батьківським «комплексом» (Jahrbuch für psychoanalytische und psychopathologische Forschungen, 1909).

9

Однак варто зауважити, що сексуальна переоцінка розвинена не в усіх механізмах вибору об’єкта та що нижче ми познайомимося з іншим, безпосереднішим поясненням сексуальної ролі інших частин тіла. Момент «голоду», який подавали Хохе та Блох для пояснення переходу сексуального зацікавлення з геніталій на інші частини тіла, як мені здається, позбавлений цього значення. Різні шляхи, якими просувається лібідо із самого початку, відносяться один до одного, як сполучені посудини, і необхідно зважати на феномен колате- ральних течій.

10

Зазвичай у жінки не помічається сексуальної переоцінки чоловіків, але вона майже завжди присутня щодо дитини, яку вона народила.

11

Ця слабкість залежить від конституційних умов. Психоаналіз довів вплив сексуального залякування в ранньому дитинстві як випадкової умови, що відтісняє від нормальної сексуальної мети та спонукає до її заміни.

12

Більш глибоке психоаналітичне дослідження привело до правильної критики твердження Біне. Всі прив’язані до нього спостереження мають своєю метою перше зіткнення з фетишем, за якого цей фетиш виявляється таким, що вже привертає сексуальний інтерес, тоді як із супровідних обставин не можна збагнути, яким чином він опанував цим зацікавленням. Крім цього всі ці сексуальні враження «раннього дитинства» припадають на вік після п’ятого-шостого року життя, тим часом як психоаналіз змушує сумніватися в тому, чи можуть ще в такому пізньому віці заново утворитися патологічні фіксації. Реальний стан речей полягає в тому, що за першим спогадом про появу фетишу лежить загибла та забута фаза сексуального розвитку, яка замінена фетишем як «вкриваючим спогадом», залишком та осадом якого й є фетиш. Повернення цієї фази, що збігається з першими дитячими роками розвитку, в бік фетишизму, як і вибір самого фетишу, детермінований конституцією.

13

Відповідно до цього черевик або туфля є символом жіночих геніталій.

14

Психоаналіз заповнив наявну ще ваду в розумінні фетишизму, вказавши на значення загубленого завдяки витісненню копрофільної насолоди від нюху (riechlust) при виборі фетишу. Нога та волосся – об’єкти, які дужче пахнуть, – стають фетишами після відмови від нюхових відчуттів, що стали неприємними. У перверсії, що складається з фетишизму ноги, сексуальним об’єктом завжди є брудна нога з неприємним запахом. Інший матеріал для пояснення вподобання, спрямованого на ногу як фетиш, випливає з інфантильних сексуальних теорій (див. нижче). Нога замінює відсутній penis у жінки.

У деяких випадках фетишизму ноги вдалося довести, що спрямований спершу на геніталії потяг до підглядання, що прагнув знизу наблизитися до свого об’єкта, затримався на своєму шляху завдяки забороні та витісненню, тому зберіг ногу або черевик як фетиш. Жіночі геніталії, відповідно до дитячих поглядів, малювалися уяві як чоловічі.