Читать книгу Психологія сексуальності - Зигмунд Фрейд, Зиґмунд Фройд, Josef Breuer - Страница 13

Психоаналіз

Важливе доповнення до пізнання сексуального потягу в осіб, принаймні дуже близьких до нормальних, можна отримати з джерела, до якого відкритий лише один-єдиний шлях. Один лише засіб дозволяє отримати ґрунтовну та правильну інформацію про статеве життя так званих психоневротиків (істерії, невроз нав’язливості, хибно названі неврастенією, без сумніву, ранньому слабоумстві, параної), а саме: якщо піддати їх психоаналітичному дослідженню, яким користується винайдений Дж. Бреннером і мною 1893 року метод лікування, названий тоді «катарсичним».

Маю попередити або повторити опубліковане вже раніше в іншому місці, а саме: що ці психоневрози, як показує мій досвід, є результатом дії сексуальних потягів. Розумію під цим не те, що енергія сексуального потягу доповнює сили, які живлять хворобливі явища (симптоми), а наполягаю, що ці потяги є єдиним постійним і найважливішим джерелом неврозу, тому сексуальне життя зазначених осіб проявляється винятково, або переважаюче, або лише частково тільки в цих симптомах. Симптоми, як я це висказав в іншому місці, є сексуальним позбуванням хворих. Доказом для цього твердження мені слугує кількість психоаналізів істеричних та інших неврозів, що зростає упродовж двадцяти п’яти років, про результати яких я подав докладний звіт в іншому місці і буду робити це в майбутньому[21].

Психоаналіз усуває істеричні симптоми, виходячи з припущення, що ці симптоми є заміною – ніби транскрипцією – ряду афективних душевних процесів, жадань, прагнень, яким завдяки особливому психічному процесу (витісненню) перегороджений доступ до позбування шляхом свідомої психічної діяльності. Саме ці утримувані в несвідомому стані думки і прагнуть знайти вираз, відповідний до їхньої афективної сили, вихід (abfuhr), й при істерії знаходять його у процесі конверсії в соматичних феноменах, тобто в істеричних симптомах. За правильного, проведеного за допомогою особливої техніки зворотного перетворення симптомів афективні уявлення, що стали свідомими, дають можливість отримати найточнішу інформацію про природу та походження цих психічних утворень, раніше несвідомих.

Результати психоаналізу

Таким чином було виявлено, що симптоми є заміною прагнень, вони запозичують свою силу з джерел сексуального потягу. У повній злагоді з цим перебуває те, що нам відомо про характер узятих тут за взірець усіх психоневротиків та істериків, про їхню недугу і про причини цього захворювання. В істеричному характері спостерігається певна частка сексуального витіснення, що виходить за межі нормального, посилення опору проти сексуального потягу – сором, відраза, мораль і буцімто інстинктивна втеча від інтелектуальних спроб вирішення сексуальної проблеми, що має в яскраво виражених випадках наслідком повну необізнаність із сексуальною сферою аж до досягнення статевої зрілості.

Ця суттєва, характерна для істерії риса часто недоступна для грубого спостереження, завдяки існуванню іншого конституційного фактора істерії – занадто могутньо розвиненого сексуального потягу; але психологічний аналіз здатен щоразу викрити його та розв’язати суперечливу загадковість істерії констатуванням протилежної пари: занадто сильною сексуальною потребою і запереченням сексуального, що зайшло надто далеко.

Причина для недуги з’являється у схильної до істерики особи, коли внаслідок власної наростаючої зрілості або зовнішніх життєвих умов реальна сексуальна вимога всерйоз пред’являє на них свої права. З конфлікту між вимогою потягу та протидією заперечення сексуальності знаходиться вихід у хворобу, що не вирішує конфлікту, а намагається ухилитися від його розв’язання шляхом перетворення лібідозного прагнення в симптом. Якщо істерична людина, якийсь чоловік, занедужує від якогось банального душевного руху, від конфлікту, в центрі якого не лежить сексуальний інтерес, то такий виняток – лише позірний. Психоаналіз у таких випадках завжди може довести, що саме сексуальний компонент конфлікту створює можливість захворювання, позбавляючи душевні процеси можливості нормального позбування.

Невроз і перверсія

Значна частина заперечень проти такої моєї позиції пояснюється тим, що змішується сексуальність, з якої я виводжу психоневротичні симптоми, з нормальним сексуальним потягом. Але психоаналіз вчить більшого. Він демонструє, що симптоми жодним чином не утворюються за рахунок так званого нормального сексуального потягу (принаймні, не винятково або переважаюче), а є конвертованим виразом потягів, які отримали б назву первертованих (збочених – у широкому сенсі), якби їх можна було проявити без відволікання від свідомості безпосередньо в уявних намірах і вчинках. Таким чином, симптоми утворюються частково за рахунок ненормальної сексуальності: невроз стає, так би мовити, негативом перверсії[22].

У сексуальному потягу психоневротиків можна знайти всі ті відхилення, які ми вивчили як варіанти нормального сексуального життя і як прояв хворобливого.

а) В усіх невротиків (без винятку) в несвідомому душевному житті є прояви інверсії, фіксація лібідо на особах своєї статі. Неможливо повністю з’ясувати вплив цього моменту на створення картини недуги, не вдаючись у розлогі пояснення; але можу запевнити, що завжди існує несвідома схильність до інверсії, й особливо вагомі послуги ця схильність надає при поясненні чоловічої істерії[23].

б) У психоневротиків можна довести наявність у несвідомому як утворюючі симптоми факторів, різних схильностей до долання анатомічних меж, серед яких особливо часті й інтенсивні ті, що покладають роль геніталій на слизову оболонку рота та задній прохід.

21

Лише доповненням, але не обмеженням цієї заяви може послужити зміна її наступним чином: нервові симптоми ґрунтуються, з одного боку, на вимогах лібідозних потягів, а з іншого – на вимозі «Я» чинити опір їм.

22

Чітко усвідомлювати фантазії первертованих, що втілюються за сприятливих обставин у діях, які спроектовані у ворожому сенсі на інших: маячливі побоювання параноїків і несвідомі фантазії істериків, що викриваються психоаналізом як основа їхніх симптомів, за змістом збігаються до найдрібніших деталей.

23

Психоневроз часто поєднується з явною інверсією, причому гетеросексуальна течія повністю пригнічується. Віддаючи належне думці, до якої я був схильний, повідомляю, що лише приватне зауваження В. Флісса у Берліні звернуло мою увагу на необхідну схильність до інверсії у всіх психоневротиків, після того як я відкрив її в окремих випадках. Цей неналежно оцінений факт мав би надати потужного поштовху всім теоріям гомосексуальності.