Читать книгу Серце не обдуриш - Зоряна Лешко - Страница 3

Серпень, 2012

Леся

Леся стояла біля вікна зі схрещеними на грудях руками й, насупивши брови, дивилась на подругу. Вона досі не вірила, що Ярина не жартує.

– Навіть не думай! Славік мене приб’є, якщо дізнається. Ні, ще гірше – він мене морально доколупає.

– Та звідки він дізнається? Він такий зайнятий роботою, що на тебе часу майже не має, а лазити по сайтах знайомств – поготів.

Леся згадала про каву, яку залишила на кухні настоюватись, і вирішила, що це привід втекти від розмови. Може, Ярина правильно все зрозуміє й нарешті відчепиться.

– Зараз прийду.

На кухні вона повільно розмішала ложечку цукру в горнятку, вдихнула аромат улюбленого напою і повернулась у кімнату. Ярина сиділа на дивані, закинувши ногу на ногу, й очікувально дивилась на неї. Леся, зітхнувши, вирішила змінити тактику:

– Яро, ти завжди штовхаєш мене на безумні вчинки, а розгрібаю потім я сама. І взагалі, нащо воно мені треба?

– Ой, та перестань! Ти ще заміж не вийшла, а вже робишся квочкою. Тобі двадцять два, а без дозволу нареченого і пчихнути не можеш.

– Те, що Ярослав тобі не подобається, не означає, що я маю поводитись, як німфоманка.

– Ти себе хоч чуєш?! Я ж не кажу тобі зраджувати його з першим-ліпшим. Зареєструєшся на сайті під псевдонімом, поспілкуєшся трохи, не виходячи з дому, розвієшся, а коли повернеться з відрядження твій ненаглядний, то просто видалиш анкету.

Леся примружила очі. Пропозиція й справді звучала заманливо, але щось муляло їй серце. Почуття до Ярослава не б’ють фонтаном, і в такій розвазі вона не бачила майже нічого поганого. Через те, що нікуди не ходила після роботи, Леся все частіше почувалася відірваною від життя. Тим паче поки що вона Славіку не дружина й інколи навіть почувається поруч із ним на пташиних правах. Трохи розвіятись, набратися впевненості, підняти самооцінку, ще й не виходячи з дому – можна спробувати.

Але її лякало інше: Ярина ніколи нічого не робить просто так, ба навіть більше – не просить.

– Я ж бачу, що ти хочеш. Лесю, ну чесне слово! Ти сидиш вдома, як монахиня. Зранку на роботу, ввечері звіт по скайпу, книжка, інтернет, телевізор, спати. Та ж тебе навіть на вихідних у кафе годі витягти, я вже мовчу про дискотеку. Я ще розумію, якби ти любила його до нестями.

– Я і люблю.

Леся одразу ж вдала ображену. Чого-чого, а проникливості Ярині не бракує.

– Ага, розказуй! Він задурив тобі голову обіцянками про гарне життя й перспективну кар’єру, яка на дев’яносто відсотків лише в його уяві. Він взагалі сприймає тебе як… як найдорожчий елемент декору.

– ЩО – О!?

Леся гримнула горнятком об стіл, розхлюпуючи каву.

– Вибач. Зізнаюся, я просто заздрю. Ну не ображайся, Лесюню. Просто підтримай мене. Ксюха такого мужика знайшла через сайт, то, може, і мені пощастить, а ти ще кілька контактів підкинеш… Ну будь лааааааааааасочка. Я вже зареєструвалась.

– Відколи це тобі кавалерів бракує?

– Власне, кавалерів не бракує, але я хочу чогось серйозного.

– На сайті знайомств?!

Ярина подивилась на неї так, наче Леся розумово відстала й не усвідомлює елементарних речей.

– Ну, так. Знаєш, зараз є мода серед забезпечених чоловіків шукати наречених через інтернет. Вони хочуть так переконатись, що дівчатам потрібні не їхні гроші, а вони самі. Якось так.

Леся примружилась і дуже мило запитала:

– І як ти збираєшся вирахувати, хто є хто?

– Знаю кілька способів… Ну то як?

Невже вона це серйозно? І вся ця катавасія для того, щоб знайти мужика в неті, тоді як вони юрбами по місту ходять? І багато з них досить не бідні. До того ж не з одним Ярина знайома особисто, і вони не проти закрутити з нею роман. Дивно все це якось.

– Ти ж все одно не відчепишся…

Ярина підсунула ноутбук із відкритою анкетою, і Леся, навмисно голосно зітхнувши, втупилась у монітор. Це ж треба стільки всього заповнити, а ще псевдонім вигадати й найголовніше – знайти цікаві екземпляри для подруги. І все це за умови, що вдасться якось розгадати, хто ж із них замаскований олігарх.

– А може, ти полегшиш мені справу й відкриєш секрети олігархів? Ну, щоб я зразу відсіювала лівих.

– Лесько, ну ти ж розумна. Сама побачиш, хто зовсім не підходить, а з рештою розберемось.

Леся дуже сумнівалася, що подруга вмовляє її лише заради цього. Яринині пояснення аж надто наївні, зважаючи на її практичну та розсудливу вдачу. Ще й маленький надокучливий хробачок у Лесиній голові не давав спокою. Вона погодилась, лиш би Ярина перестала «виносити» їй мозок. Вона й без цього добряче полоскотала їй нерви натяками на несерйозність стосунків зі Славком. Тому легше було погодитись на цю дурну затію і тихенько забути про анкету. Хай повисить кілька днів, а тоді можна видалити.

– Добре, тільки каву доп’ю.

Фокса, 22 роки, неодружена, люблю блюз, шоколадне морозиво і latte. Шукаю цікавого співрозмовника та зустрічі. Інтим не пропонувати.

– Так може бути?

– Супер. Зразу видно – писала скромниця. Фото додай.

– Навіщо? Ми так не домовлялись.

– Ти думаєш, без фотки хтось напише? Лесю, у тебе ж є така маленька, гарненька, там де ми в лісі, пам’ятаєш? Ти з деревом обіймаєшся. Саме те, що треба.

– Яро, а ти впевнена, що це мені боком не вилізе?

– Та чого ти так хвилюєшся? Крім нас, ніхто й не дізнається.

Лесю раптом осяяло:

– Слухай, а чого б твоє фото не поставити, якщо для тебе шукаємо?

– А якщо тобі хтось сподобається, як ти йому потім це поясниш?

– Ніяк, бо я не збираюся ні з ким зустрічатись.

– А раптом?

– Яро, ми так не домовлялись…

Ярина демонстративно закотила очі й зітхнула.

– Лесю, чесне слово, ти як маленька. Просто визнай, що боїшся, і закриємо тему.

– Ага, з тобою закриєш.

Леся читала Еміля Золя «Дамське щастя». Перечитувала втретє. І кожного разу намагалась зрозуміти, що її так вабить у цьому творі й чому щоразу здається, наче вона щось пропустила. От тільки сьогодні читання не йшло, і вона по черзі злилась то на подругу, то на себе.

Коли Ярина починала скиглити, легше було погодитись одразу, бо все одно не відчепиться. Подруга дотримувалась єдино правильної істини: «наглість – друге щастя» і байдуже, чи хтось хоче бути ощасливленим. У такому ставленні до життя Леся їй навіть трохи заздрила, але терпіти не могла, коли Ярина своє кредо поширювала й на неї.

З іншого боку, категорично відмовитися вдавалось дуже рідко. Ярина смертельно ображалась і довго не хотіла миритися з відмовою. Вона була єдиною близькою подругою Лесі й безсовісно цим маніпулювала.

Леся чемно заповнила всі пункти анкети, але як тільки подруга пішла, вимкнула ноутбук і зайнялась своїми звичними справами. Роботи завжди багато, якщо її навмисне пошукати: витерла пил на поличках і книжках, перебрала одяг, підготувала зошити й підручники, щоб в останній день не морочити собі голови, і наостанок помила вікна. Кава, обід, покупки, безліч інших дрібних справ – і до вечора вона почувалась такою втомленою, що мріяла лише про гарячу ванну з м’ятною олією та книжку.

Леся, занурившись в ароматну воду, саме розгорнула книжку, як раптом відчула роздратування. Дівчина зрозуміла, що їй неймовірно цікаво, чи хтось написав, що написав і скільки потенційних кавалерів переглянуло її анкету. Вона злилась на себе за цю цікавість, проте не могла зупинитись.

Наче караючи себе, Леся прочитала ще дві сторінки, повільно встала з ванни, так само повільно витерлась і нанесла на тіло бальзам. На кухні зробила велике горнятко чаю й повільно попрямувала до кімнати. Натомість усередині неї дико верещало й уже десять разів добігло до ноутбука і назад вмираюче з цікавості її друге я.

Екран привітав Лесю заставкою з підтягнутою фітнес-дівою та написом: «Працюй над собою. Ніхто з першого погляду не закохається у твій багатий внутрішній світ».

– От саме випала нагода спочатку внутрішній світ і представити. Так! Якщо ніхто не написав, одразу видалю анкету й пошлю Ярину лісом.

Сто тридцять чотири повідомлення.

Леся оторопіло дивилась на екран і раділа. Ще й доби не минуло, а лічильник повідомлень уже зашкалює. Але як тільки почала переглядати, радість змінилася злістю й роздратуванням. Із першої півсотні залишила лише чотирьох, решта пішли в чорний список. Інтим пропонували – і просто так, і за гроші, причому і їй, і з неї.

– Бувають же такі придурки… І на цьому сайті Оксана знайшла нормального мужика? А Ярина шукає законспірованого принца? Жах! І як я погодилась на цю нісенітницю? Та тут навіть просто поспілкуватись нема з ким!

Однак, тамуючи злість, вона продовжувала переглядати повідомлення. Якщо вже й видаляти анкету, то потрібно набратись отрути й ґрунтовно пояснити Ярині, чому вона не братиме в цьому участі.

А тобі пасує нік.

Леся спіткнулась об речення. Як не дивно, але він єдиний, хто помітив зв’язок між ніком і її рудим волоссям.

Дякую.

Відповіді не було, значок «онлайн» не блимає, отже, він не на сайті й можна швиденько переглянути його профіль, суто з цікавості – а раптом це екземпляр для Ярини?

Мрійник, 25 років, неодружений, люблю міцну каву, чорний шоколад, осінній ліс, шукаю споріднену душу з родзинкою і перцем.

Леся усміхнулась. Цікаво, з гумором і трішки нахабно. Вона просто не змогла втриматись:

Цікавий суповий набір)))

Майже миттєво їй стало не по собі. Це ж вона фліртує з ним, даючи привід знову написати. Хоча все так і було задумано, але Леся почувалась так, ніби чинила щось погане. А ще вдень переконувала себе, що все нормально й це просто розвага, про яку ніхто не дізнається.

Раптом вона побачила фото й завмерла, вдивляючись. Щось невловимо знайоме було в цій усмішці, ніби вона вже бачила її раніше… І погляд ледь примружених проти сонця очей, і дерева за його спиною…

Я вірю, що існує ідеальна жінка, призначена саме мені.

Пролунав сигнал повідомлення, і Леся мало не підстрибнула з несподіванки. У першу секунду їй захотілось закрити ноут і чкурнути від нього геть, але в останню мить втрималась. Нехай вона не помітила, як він зайшов на сайт, але почуватись, як застукана за підгляданням школярка, просто смішно. Він не знає її, вона не знає його, веб-камери не ввімкнено. Крім цього, Лесю чомусь зачіпало те, що він писав.

А якщо призначена саме тобі жінка виявиться неідеальною?

Виключено.

Звідки така впевненість?

Бо я буду бачити її такою.

Леся розізлилась, але не могла зрозуміти причини. Проста фраза викликала в ній бурю емоцій – від бажання розплакатись до майже відчутної ненависті. Неправильно писати таке серед вульгарності та розпусти.

І ти шукаєш її саме тут, на сайті, який більшість чоловіків сприймає як віртуальний каталог борделю?

Він мовчав кілька хвилин. Леся вже навіть подумала, що образила його й не дочекається відповіді. Або що він напише єдино логічне: «А що ти тут робиш?» Вона б і сама так написала. Ну і нехай. Може, це тільки вона так думає, що образила, а насправді влучила в ціль?

У тебе щось сталось?☹

Якби він написав «у тебе проблеми?», то Леся сприйняла б це як вияв образи, бо вважала цей вислів стандартною фразою агресії у відповідь на незручне питання. Але він написав так, наче зрозумів щось таке, чого вона сама в собі не розуміла. І це зачепило її настільки, що дівчина гримнула кришкою ноута.

– У мене нічого не сталось, у мене все прекрасно… психолог довбаний…