Читать книгу Легкий спосіб кинути курити - Аллен Карр - Страница 5

«Я збираюся зцілити від куріння весь світ».

Розмовляв із дружиною. Вона подумала, що я з’їхав з глузду. Це зрозуміло, зважаючи на те, що вона була свідком усіх моїх численних невдалих намірів кинути курити. Два роки тому відбулась остання спроба, під час якої я пережив справжнє пекло, перш ніж врешті-решт зламався та закурив цигарку. Мені не соромно визнати, що я плакав, як мала дитина, бо знав, що приречений курити все життя. Я доклав так багато зусиль до тієї спроби і зазнав стільки страждань, що дійсно вже ніколи б не знайшов сил, щоб знову пройти через це тяжке випробування. Не вважаю себе жорстокою людиною, але якби в той момент якийсь турботливий некурець був настільки дурним, щоб сказати мені про те, що кожен здатен кинути курити з легкістю, негайно та назавжди, я б не відповідав за свої дії. Однак впевнений, що будь-яка колегія присяжних у світі, що складається лише з курців, помилувала б мене, виправдавши скоєне мною вбивство.

Мабуть, вам теж здається неймовірним, що будь-хто може дуже легко позбутись нiкотинової залежності. Якщо це так, я благаю вас не викидати цю книжку на смітник. Будь ласка, довіртеся мені. Запевняю: навіть ви можете повірити, що кинути курити легко. У кожному разі, за два роки, щойно погасивши, як мені здавало-

ся, свою останню цигарку, я повідомив дружину, що не тільки кинув курити, але й збираюсь зцілити весь світ. Відверто кажучи, у ті часи мене трохи дратував її скептицизм. Проте це аж ніяк не послабило моє відчуття захоплення. Вважаю, пожвавлення з приводу того, що я став щасливим некурцем, трохи перекрутило мою перспективу. Озираючись у минуле, я зараз розумію ставлення жінки, а також причину, з якої Джойс та мої близькі друзі й родичі вважали, що я на шляху до божевільні.

Згадую своє попереднє життя, і мені здається, що все існування було підготовкою до розв’язання проблеми куріння. Навіть усі ті ненависні роки навчання та праці бухгалтера стали безцінними, оскільки допомогли мені розгадати таємниці пастки куріння.

Кажуть, що неможливо постійно обдурювати всіх людей, але я думаю, що тютюнові компанії робили саме це впродовж довгих років. Також упевнений, що я перший, хто дійсно зрозумів пастку залежності від цигарок. Якщо створюю враження дуже зухвалої людини, покваплюсь додати, що це була не моя заслуга, усе відбулося лише завдяки життєвим обставинам.

Важливим для мене днем було 15 липня 1983 року. Я не втік із замку Іф, але, гадаю, втікачі мали таке ж саме почуття полегшення та пожвавлення, як і я, коли загасив останню цигарку. Стало зрозуміло, що я відкрив те, на що дуже довго чекав кожен курець: легкий спосіб кинути курити.

Перевіривши ефективність методу на своїх тютюнозалежних друзях та родичах, я кинув бухгалтерію і став консультантом, присвятивши весь час допомозі іншим курцям у пошуках свободи. Перша версія цієї книжки була написана 1985 року. Джерелом натхнення стала одна з моїх невдач, а саме чоловік, про якого я розказуватиму в розділі 25. Він двічі приходив до мене на прийом, і кожного разу ми обидва змушені були плакати. Пацієнт був настільки збуджений, що взагалі не міг розслабитись, щоб засвоїти те, про що йшлося. Тому я сподівався, що, якщо все це напишу, чоловік зможе ознайомитись з методом у зручний час стільки разів, скільки вважає за потрібне, і це допоможе йому сприйняти основну думку. Я анітрохи не сумнівався, що мій підхід працюватиме так само ефективно для інших курців, як і для мене. Однак коли зібрався викласти свій метод у книжці, то дещо злякався. Провів власне маркетингове дослідження та побачив, що коментарі були не дуже заохочувальними:

«Як книжка може допомогти мені кинути курити? Чого я потребую – так це сили волі!»

«Як книжка зможе допомогти уникнути жахливих мук відвикання?»

На додаток до цих песимістичних коментарів в мене були власні сумніви. Часто у клініках ставало очевидним, що клієнт неправильно розумів суть того, про що йшлося, але я міг одразу виправити ситуацію. А як книжка зможе це зробити? Одразу ж згадав часи навчання на бухгалтера, коли, не розуміючи або не погоджуючись із певними моментами, відчував розчарування та незадоволення через те, що не міг попросити книжку щось пояснити. Я також добре усвідомлював, що в добу телебачення та відео багато людей не звикли читати.

Але був один сумнів, який затьмарював усі інші. Я не був письменником і дуже добре розумів свої обмеження в цій царині. Був упевнений, що можу сісти віч-на-віч із курцем та переконати його в тому, що для нього набагато приємнішими стануть суспiльні події, набагато краще він зможе зосередитись та впоратись зі стресом, будучи некурцем, а також що сам процес кидання може бути легким та приємним. Але чи вдалося б перенести цю здатність у книжку? Навіть сумнівався щодо права перенести «ЛЕГКИЙ СПОСIБ» у книжкову форму, розмірковував, чи не варто було найняти професійного письменника. Аж ніяк я не був упевненим, що цей намір матиме успіх.

На щастя, боги виявилися прихильними до мене. Було отримано безліч подячних листів із такими коментарями:

«Це найвидатніша книжка з будь-коли написаних».

«Ви мій гуру».

«Ви геній».

«Вам має бути присвоєно лицарське звання».

«Ви маєте бути прем’єр-міністром».

«Ви святий».

Сподіваюсь, що не дозволив таким словам закрутити мені голову. Я цілком і повністю усвідомлюю, що це було висловлено не для того, щоб зробити комплімент з приводу моїх літературних здібностей, а скоріше, всупереч їхній відсутності. Просто система «ЛЕГКИЙ СПОСIБ» (чи звертаєтесь ви до клініки, чи самостійно читаєте) працює!

Сьогодні ми не тільки маємо всесвітню мережу клінік «ЛЕГКИЙ СПОСIБ», але й переклад цієї книжки більш ніж двадцятьма мовами.

Майже через рік керування лікарнями для тих, хто хоче кинути курити, я гадав, що дізнався про все, чим можна допомогти пацієнтам. Дивовижно, але впродовж чотирнадцяти років, що минули з часу відкриття методу, дізнаюсь про щось нове практично щодня. Цей факт викликав деяке занепокоєння, коли мене попросили переглянути перше видання книжки через шість років після її публікації. Я побоювався, що змушений буду змінити чи викреслити практично все, що написав.

Але хвилювання виявилось марним. Основні принципи «ЛЕГКОГО СПОСОБА» так само чинні сьогодні, як і тоді, коли я відкрив його. Як завжди, істина полягає в тому, що КИНУТИ КУРИТИ – ЛЕГКО!

Це очевидний факт. Єдина складність – переконати в цьому кожного курця. І тут допомагають знання, здобуті мною більш ніж за чотирнадцять років. У клініках намагаємось досягти абсолютного результату. Кожна невдача дуже засмучує, бо ми знаємо, що будь-хто здатен із легкістю позбутись тютюнової залежності. Коли курці зазнають поразки, вони схильні розглядати її як свою власну. Ми ж розцінюємо це як наш провал, вважаючи, що не змогли переконати людину в тому, наскільки просто та приємно кинути курити. Перше видання книжки я присвятив тим, кого не зміг зцілити.

У разі невдачі ми повертаємо пацієнту його гроші, а ефективність своєї роботи оцінюємо за цим показником. Сьогодні кількість невдач у мережі клінік у всьому світі менша за 5 %. Це означає, що рівень ефективності методу перевищує 95 %.

Хоч я був упевнений, що відкрив дещо дивовижне, ніколи, навіть у найсміливіших мріях, не очікував, що досягну такого результату. Ви можете заперечити тому, що якби я щиро вірив у те, що зцілю весь світ від куріння, то мав би очікувати досягнення 100 %-го рівня.

Ні, у мене ніколи не було подібних думок. Колись найпопулярнішою формою нікотинової залежності було нюхання тютюну, доки ця звичка не стала антисоціальною та не відмерла. Однак досі є диваки, які цим займаються, і, ймовірно, вони будуть завжди. Цікаво, що одним з останніх бастіонів нюхання тютюну є англійський парламент. А втім, це недивно, якщо згадати про те, що політики, як правило, відстають від свого часу приблизно на сто років. Отже завжди існуватимуть диваки, які продовжуватимуть курити. Певна річ, я ніколи не думав, що особисто зможу зцілити кожного.

Мені здавалося, що після того, як я розкрию таємниці пастки куріння та розвію такі ілюзії, як:

• курці насолоджуються курінням;

• курці ухвалюють свідоме рішення курити;

• курiння полегшує нудьгу та стрес;

• куріння допомагає зосередитись та розслабитись;

• куріння – це звичка;

• щоб кинути курити, потрібна сила волі;

• почавши курити колись, неможливо кинути вже ніколи;

• якщо постійно нагадувати курцю, що куріння вбиває його, це допоможе йому кинути курити;

• замінники, зокрема сурогати нікотину, допомагають кинути курити;

та коли розвію помилкове уявлення про те, що позбутись тютюнової залежності – важко, а щоб зробити це, необхідно пережити перехідний період страждань, то весь світ, як я наївно вважав, повірить та прийме мій метод.

Своїм головним супротивником я вважав тютюнову індустрію. Дивовижно, але основним каменем спотикання були саме ті заклади, які, здавалося б, мали стати моїми союзниками: засоби масової інформації, уряд, організації, такі як ASH, QUIT, та офіційна медицина.

Ви, напевно, бачили фільм «Сестра Кенні». Події цієї картини відбуваються в ті часи, коли дитячий параліч, або поліомієліт, був лихом для маленьких дітей. Я дуже добре пам’ятаю, що ці слова викликали в мене такий самий страх, як сьогодні викликає рак. Наслідком поліомієліту був не лише параліч рук і ніг, але й скривлення кінцівок. Щоб цьому запобігти, офіційне лікування передбачало закування цих частин тіла в кайдани. У результаті дитина залишалася паралізованою на все життя.

Сестра Кенні вважала, що ланцюги заважають одужанню, та безліч разів довела, що м’язи можна відновити, а дитину – навчити знову ходити. Однак вона була не лікарем, а лише медичною сестрою. Як посміла вона втручатись в галузь, приступну тільки для кваліфікованих фахівців? Той факт, що сестра Кенні знайшла вирішення проблеми і довела його ефективність на практиці, не мав ваги. Діти, яких вона лікувала, разом із батьками знали, що медсестра мала рацію, однак офіційна наука не тільки відмовлялась приймати її методи, але й перешкоджала практикувати. Минуло двадцять років, перш ніж визнали очевидне.

Уперше я побачив цей фільм ще до того, як відкрив «ЛЕГКИЙ СПОСІБ». Стрічка була дуже цікава і, безсумнівно, містила в собі частку істини. Проте очевидно, що Голівуд дозволив собі поетичну вольність. Неможливо, щоб сестра Кенні відкрила те, чого не змогла медична наука. Напевно, офіційні фахівці не були такими чудовиськами, як їх зобразили. Крім того, як прийняття ними настільки очевидних фактів могло тривати аж двадцять років?

Кажуть, що дійсність дивніша за вигадку. Я перепрошую творців фільму «Сестра Кенні» за звинувачення в застосуванні гіперболи. Навіть у цю так звану добу сучасних комунікацій, маючи доступ до різних засобів зв’язку, мені не вдалося донести до громадськості свою ідею за чотирнадцять років. Я довів свою точку зору. Єдина причина, чому ви зараз тримаєте цю книжку, – це тому, що ще один колишній курець порадив її прочитати. Пам’ятайте, у мене немає потужної фінансової сили, яку мають такі заклади, як BMA, ASH або QUIT. Так само як сестра Кенні, я самотня людина, а відомим став тому, що система ефективно працює. Мене вже вважають видатним гуру, який допомагає курцям позбутись залежності. Як сестра Кенні, я довів свою точку зору. А героїня фільму – свою. Але що в цьому доброго, коли весь світ досі приймає та застосовує методи, що є прямою протилежністю тому, якими вони мають бути?

Останнє речення цієї книжки таке саме, як в оригінальному рукописi:

«У суспільстві віє вітер змін. Сніжка рушила. І я сподіваюсь, що ця книжка допоможе перетворити цю маленьку сніжку на лавину».

Можливо, з наведених висловів ви зробили висновок, що я не поважаю медицину. Це аж ніяк не може бути правдою. Один з моїх синів – лікар, і мені не відома професія, шляхетніша за цю. Насправді ми отримуємо більше рекомендацій для клінік від медиків, ніж із будь-якого іншого джерела. І це може здатися дивним, але серед наших клієнтів лікарів набагато більше, ніж представників інших професій.

У перші роки фахівці здебільшого вважали мене шарлатаном чи знахарем. У серпні 1997 року я мав честь бути присутнім на лекції на Десятій всесвітній конференції «Тютюн і здоров’я», що проводилася в Пекіні. Думаю, що став першим некваліфікованим лікарем, кого удостоїли такої шани. Крім того, саме запрошення є виміром мого досягнення.

Проте з таким самим успіхом я міг би читати лекцію стіні. Оскільки нікотинова гумка та пластир не стали рішенням проблеми куріння, здається, самі курці вже усвідомили та визнали той факт, що неможливо вилікуватись від наркотичної залежності, приймаючи той самий наркотик. Це рівнозначно тому, якби ви сказали наркоману щось подібне: «Не куріть героїн – це небезпечно, спробуйте ввести його в вену (тільки не намагайтесь вводити нікотин в вену; це негайно вб’є вас!)». Оскільки офіційна медицина та засоби масової інформації ані в зуб ногою в тому, як допомогти курцям, вони зосереджують свої зусилля на тому, щоб говорити те, що дуже добре відомо: куріння – це шкідлива, непристойна й огидна, антисоціальна та дорога звичка. Але їм ніколи не спадає на думку, що люди не курять з причин, з яких вони не мають курити. Реальна проблема полягає в тому, що необхідно усунути підстави, які призводять до тютюнової залежності.

У національні дні боротьби з курінням медики кажуть щось на кшталт цього: «Сьогодні день, коли кожен курець намагається кинути курити!» Але всі прихильники цигарок знають, що це єдиний день на рік, коли більша частина з них курить удвічі більше, ніж звичайно, та вдвічі галасливіше, тому що курцям не подобається, коли їм кажуть, що робити, а особливо ті, хто вважає тютюнозалежних людей справжніми дурнями та не знають, чому вони курять.

Оскільки ці фахівці повністю не розуміють ні самих курців, ні як зробити так, щоб із легкістю можна було кинути курити, їхня позиція така: «Спробуйте цей метод. Якщо не допоможе, вдайтеся до іншого». Уявіть, якби існувало десять різних способів видалення апендикса. Якщо дев’ять із них допомагають 10 % хворих, це означає смерть для 90 %, а десятий метод лікує 95 %. А тепер уявіть, що останній спосіб був відомий впродовж чотирнадцяти років, але переважна більшість медиків досі рекомендує інші дев’ять.

На конференції один з лікарів поставив дуже доречне питання, яке не спадало мені на думку. Він зазначив, що, ймовірно, фахівці мають підлягати юридичній відповідальності через недбалість, не рекомендуючи своїм пацієнтам найкращий спосіб кинути курити. Іронія в тому, що цей медик був затятим прихильником лікування нікотиновими замінниками (гумки, пластирі тощо). Дуже не хочу бути мстивим, але, сподіваюсь, він стане першою жертвою своєї пропозиції.

Поки я пишу цю книжку, англійський уряд витратив два з половиною мільйони фунтів стерлінгів на шокову телевізійну кампанію з наміром запобігти підліткам та юнакам стати залежними від цигарок. Було б доречнішим, якби чиновники витратили ці гроші на те, щоб довести, що мотоцикли вбивають. Хіба урядовці не усвідомлюють, що підлітки знають: одна цигарка не вб’є їх і жоден ніколи не сподівається стати залежним? Зв’язок між курінням і раком легенів був установлений понад сорок років тому. Незважаючи на це, сьогодні все більше юнаків стають тютюнозалежними. Молоді не треба дивитися жахи про куріння по телебаченню, бо курці в будь-якому разі ігнорують такі програми. У нашій країні практично кожний юнак був свідком трагічних подій, спричинених курінням, у власній родині. Сам бачив, як мої батько з сестрою вбивали себе, але це не завадило мені потрапити в пастку.

Я взяв участь у національній телевізійній програмі разом із лікарем з організації ASH. Ця жінка ніколи в житті не курила та нікого не вилікувала, але категорично заявляла на всю країну, що кампанія завадить підліткам і юнакам стати залежними від тютюну. Якби уряд мав здоровий глузд і дав ці два з половиною мільйони фунтів стерлінгів мені, я зміг би профінансувати таку акцію, яка б гарантовано поклала край нікотиновій залежності за кілька років. Я щиро вірю в те, що сніжка вже стала розміром із футбольний м’яч. Проте і через чотирнадцять років це краплина в морі. Дуже вдячний тисячам колишніх курців, які були на прийомі в моїх клініках, прочитали мої книжки, переглянули мої відео та порадили

«ЛЕГКИЙ СПОСIБ» своїм друзям, родичам і всім, хто прислухався до них, і я дуже сподіваюсь, що ви будете і далі це робити. Однак сніжка не переросте в лавину, доки офіційна медицина та засоби масової інформації не припинять рекомендувати методи, що ускладнюють процес кидання курити, і не визнають, що «ЛЕГКИЙ СПОСIБ» – не тільки інший засіб, але ЄДИНИЙ РОЗУМНИЙ МЕТОД!

Я не очікую, що ви повірите мені на цьому етапі, але коли закінчите читати книжку, ви зрозумієте. Навіть порівняно незначна кількість людей, яким не вдалося кинути курити, кажуть щось подібне до цього: «У мене ще не вийшло, але ваш спосіб кращий за будь-який відомий мені».

Якщо, прочитавши книжку, ви відчуєте, що маєте подякувати мені, то краще зробіть щось більше за це. Не лише рекомендуйте

«ЛЕГКИЙ СПОСIБ» вашим друзям, але, якщо побачите програму по телебаченню чи натрапите на статтю в газеті, де пропагують інші методи, напишіть або зателефонуйте їм та запитайте, чому вони не розповідають про «ЛЕГКИЙ СПОСIБ». Це стане початком лавини. І якщо я побачу це за життя, то помру щасливою людиною. Мета третього видання «ЛЕГКОГО СПОСОБУ» – показати вам сучасні досягнення цього методу. У вас виникло почуття глибокого суму і неухильності долі? Забудьте! У своєму житті я досягнув багатьох чудових результатів, проте найграндіознішим була втеча з рабства нікотинової залежності. Мені вдалося врятуватись понад чотирнадцять років тому, але досі не можу звикнути до радісного відчуття свободи. Немає потреби впадати в депресію, не відбувається нічого жахливого – навпаки, незабаром ви отримуєте те, що хотів би мати будь-який курець на планеті:

СВОБОДУ!